Криворучко Світлана Костянтинівна

Криворучко Світлана Костянтинівна

Освіта:

• 1995 р. – закінчила філологічний факультетХарківського національного університету імені В.Н. Каразіна
• 1998 р. – закінчила аспірантуру при кафедрі історії зарубіжної літератури Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Захищені дисертації:

• дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему: «Динаміка особистості героя у художній прозі Андре Жіда»: 10.01.04 – література зарубіжних країн; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара. – Дніпро, 2006.
• дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук на тему: «Творчість Сімони де Бовуар у контексті літературного екзистенціалізму»: 10.01.04 – література зарубіжних країн; Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського. – Сімферополь, 2014.

Професійна кар’єра:

• 1997–2000 рр. викладач кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна;
• 2000–2008 рр. старший викладач кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології;
• 2000–2008 рр. старший викладач кафедри німецької філології та перекладу;
• 2008 – 20014 рр. доцент кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології;
• 2008 – 20014 рр. доцент кафедри німецької філології та перекладу;
• рр. завідувачка секції китайської філології та перекладу кафедри німецької філології та перекладу;
• 2014-2018 рр. завідувачка кафедри романської філології та перекладу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна ;
• з 2018 р. – професор кафедри світової літератури, координатор науки факультету славістики Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Науково-дослідна діяльність:

• Автор 4 монографій, 1 підручника, 2 методичних посібників, колективної монографії, понад 150 наукових публікацій у фахових вітчизняних і зарубіжних виданнях, які входять до різних міжнародних наукометричних баз, зокрема Scopus; тез доповідей міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій.
• Засновниця та організатор 4міжнародних наукових конференцій «Художні Художні феномени в історії світової літератури: перехід мови в письменництво» 2015-2018 рр. (Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна).
• Засновниця та головний редактор 2 номерів 2017 р. електронного журналу «Accents and Paradoxes of Modern Philology».
• Керівник науково-методичного семінару «Сучасна академічна комунікація» 2018-2019 р. факультету славістики ХНПУ імені Г.С. Сковороди.

монографії׃

1. Парадигма мистецтва Р. Роллана. Х.׃ Основа, 2000. 160 с. ISBN 5-7768-0710-7;
2. Еволюція особистості у творчості Андре Жіда / Криворучко С. К. Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. – 188 с.
3. Літературна творчість Сімони де Бовуар: еволюція художніх образів : монографія / Криворучко С.К. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго. 2012. 428 с.
4. Історія кафедри романської філології та перекладу: історико-біографічний покажчик / уклад. С.К. Криворучко, А.О. Андрущенко, А.Ю. Лукашов, А.В. Пашкова, Н.К. Путівцева, М.О. Світлична, В.П. Чуб, Н.О. Шапарєва; за заг. ред. С.К. Криворучко. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2016. 80 с. ISBN 987-966-285-175-5

підручник:

1. Література країн західної Європи межі ХХ–ХХІ століття : підручник / С.К. Криворучко. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2016. – 248 с.

методичні посібники:

1. Античність. Давньоримська література. Методичні рекомендації. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2000. 115 с.;
2. Сучасна франкомовна література межі ХХ–ХХІ століть. Методичні рекомендації. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. 103 с.

статті у наукометричній базі Scopus:

1.  Kryvoruchko S., Fomenko Т. The image of Laurence in the novel Simone de Beauvoir "Magic Pictures" // Journal of Social Sciences Research. Academic Research Publishing Group. Pakistan. Punjab. P: 400-407 DOI: doi.org/10.32861/jssr.52.400.407 https://arpgweb.com/journal/7/archive/02-2019/2/5

URL: https://arpgweb.com/journal/journal/7

статті:

• Математичний світогляд героя у романі П. Джордано «Самотність простих чисел» // Вісник ХНУ імені Каразіна В. Н. № 1078. Серія: Філологія. Вип. 68. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. – С.  205–201.
• Естетична парадигма літератури межі ХХ–ХХІ ст. // Вісник Львівського університету. Серія іноземна філологія. Вип. 126. – Ч. І. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2014. – С. 206–217.
• Світосприйняття героя як віддзеркалення індійської культури в оповіданні Салмана Рушді «Радіоприймач» циклу «Схід, Захід» // Дніпропетровськ // Література в контексті культури: зб. наук. пр. / ред. кол.: В. А. Гусєв (відп. ред.) та ін. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. – Вип. 26. – С. 182–188.
• Особистість у світі реклами у творі Фредеріка Беґбеде «99 франків» // Вісник Прикартпатського університету. Філологія. 2014-2015. Вип. 42-43. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2015. – С. 213–218.
• «Біографія» Фредеріка Беґбеде у творі «Я вірую – Я теж ні» // Питання літературознавства : Науковий збірник / гол. ред. О. В. Червінська. – Чернівці : Чернівецький національний університет, 2014. – Вип. 90. – С. 133–143. ISSN 2306-2908
• Парадокси у пʼєсі Клода Маньє «Блез» // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство. – Харків : Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. – Вип.  3 (82). – С. 72–82.
• Конфлікт Схід / Захід у романі Го Сяолу «Короткий китайсько-англійський словник коханців» // Вісник Львівського університету. Серія іноземна філологія. Вип. 24. – Ч. І. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2016. – С. 128–136.
• Educational system in the work of Amélie Notomb "Glossary of proper names" // Accents and Paradoxes of Modern Philology, 2017, № 1(1), Р. 22-32.
• «Підтекст поезій Є. О. Сверстюка «Не являйся мені у снах…» та І. Я. Франка «Чого являєшся мені у сні» // Волинь філологічна: текст і контекст. Євген Сверстюк – митець і громадянин: зб. наук. пр. / упоряд. Т. П. Левчук, О. К. Оляндер. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2016. – Вип. 21.  С. 234-242.

Керівництво аспірантами та докторантами.

Науковий консультатнт докторантів Скляр, Лепетюхи А.В.; науковий керівник аспірантки Дубінської І.В.

Під керівництвом захищено кандидатські дисертації:

1. Шапарєва Н.О. «Художня концепція світу у трилогії Луї-Фердінана Селіна „Із замку в замок”, „Північ”, „Ригодон”» 10.01.04 – захист на засіданні спеціалізованої Вченої Ради К 38. 053. 04 у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили 21.12.2015. ДК № 034935 від 25 лютого 2016 року виданий Чорноморським державним університетом імені Петра Могили.
2. Георгієвська В.В. «Творчість Крістофера Марло і жанр трагедії в англійській літературі доби Відродження» 10.01.04. – захист на засідання спеціалізованої Вченої Ради К 38. 053.04 у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили 28.09.2017.
3. Бєлявська М.Ю. «Поетика та жанрова своєрідність творів Амелі Нотомб» 10.01.04 – захист на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 08.051.12 у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара 7. 12. 2017. ДК № 046643 від 20 березня 2018 року виданий Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара.
4. Обихвіст М.С. «Репрезентація фемінності у романах Ґабріеля Ґарсіа Маркеса, Салмана Рушді й Ми Яня» 10.01.04 – захист на засіданні спеціалізованої Вченої Ради К 20.051.13 у ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» 22. 11. 2018.

Сфера наукових інтересів:

• напрями  історико-літературного процесу;
• персоналій французької літератури ХХ століття;
• тенденцій сучасної літератури межі ХХ–ХХІ ст.;
• персонації сучасної франкофонної, германофонної, англофонної, норвезької,   італійської, китайської літератур;
• тенденції світової літератури межі ХІХ-ХХ ст. та ХХ ст.

Наукові здобутки:

Головними науковими результатами є аналіз нонконформістського мислення «сильного» героя у творчості Андре Жіда, еволюція персонажа від нонконформізму до конформізму. У творах А. Жіда виявлені модерністські аспекти, які представлені філософськими гедоністичними мотивами; досліджено плідне втілення елементів символістської поетики; передчуття письменником постмодерністської естетики; розкриття феномену літературного екзистенціалізму як проблеми вибору. Переглянуто «репутацію» Сімони де Бовуар (виведення здобутків письменниці із тіні Жан-Поля Сартра), перекодовано її роль і місце в історії літератури ХХ ст. Скорельовано синтагму «літературний екзистенціалізм» в аспекті семантичного наповнення терміну:  розкрито феномен проблеми вибору в діахронії та синхронії. У літературних творах Сімони де Бовуар виявлено поєднання притчевого і публіцистичного пластів. Притчевий пласт виникає із «міфу» про Адама і Єву, публіцистичний  – із осмислення історичних, соціальних, політичних і культурних подій. Єва увібрала архетипи давньогрецьких богинь. Архетипи богинь проявляються у художніх образах відповідно «фемінному» алхімічна богиня (Афродіта із архетипу Великої Богині), «феміністському» – незаймані богині (Артеміда, Афіна, Гестія), та «жіночому» – уразливі богині (Гера, Деметра, Персефона) концептам. Виявлено вагомий внесок С. де Бовуар у створенні «фемінних» художніх образів, які через проблему вибору впроваджують ідею важливості «кохання», позбавляються відчуттів і статусу «Іншої» як комплексу неповноцінності, виходять на рівень творчої самореалізації екзистанта. Феномен літературного екзистенціалізму С. де Бовуар реалізує як проблему вибору, яка ставиться перед героєм та сприяє його еволюції.   Доведено, що створення С. де Бовуар впливових героїнь, відповідно «фемінному» концепту, вплинуло на  літературні образи ХХ–ХХІ ст.

У тенденціях європейської літератури межі ХХ–ХХІ ст. встановила формування мистецької парадигми «критичний вимисел», що утворився після постмодернізму, змінив постмодерністську естетику як «традицію» у протиставленні та наслідуванні. «Критичному вимислу» притаманні аспекти: відродження комунікації; відродження традиції – зв’язок із традиційною літературою; відродження історії; відродження лінеарності; відокремленість персоналій минулого від естетики та напрямів, до яких вони віднесені; увага до «окремих» творів митців; відродження сюжету, інтриги; відродження віри, цінностей; знаходження зв’язків, ствердження існування системи та ієрархії; звернення до науки, релігії, психології, як до пояснювальних систем знання; спроба знайти істину; зображення-«винахідництво» довкілля як демонстрація іншого погляду на світ; оповідальна інстанція автора-героя; трансформація жанру; синтез стилів: наукового, художнього, публіцистичного, рекламного; соціальна детермінованість; поєднання матеріального і духовного: техніцизму із психологізмом; уникнення штампів; подолання комплексу «масовості» та «натовпу»; повернення історизму: копіювання з історії та вписування в історію; лініарність, замість кола; автофікціональність; оповідь-філіація – невпевнена нарація як нерішуче розповідання; період «не-знання»; контамінація; естетичний мінімалізм; завуальована інтертекстуальність; примарність.

Довела, що постмодерністську чуттєвість «критичний вимисел» заперечує у зображенні світу як хаосу, коли відроджує віру, існування загальнолюдських цінностей, та успадковує і поглиблює поетичне мислення постмодерністської «манери письма». Заперечує принцип нонселекції, коли відшукує «зв’язки», стверджуючи існування соціальних та інших систем й ієрархій. Відмовляється від фрагментарності, коли повертає лінеарність сюжету. Висловлює довіру метаоповіді, коли звертається до науки, релігії, психології, як до пояснювальних систем знання. Заперечує дискретність історії, намагаючись відродити «історію» як еволюційний процес. Так само, як і постмодернізм, «критичний вимисел» виявляє недоліки мас-медіа, але агресивніше. На відміну від постмодернізму, який відмовився від істини, стверджуючи її варіативність, «критичний вимисел» намагається знайти істину та відродити мораль і загальнолюдські цінності. У хронотопі творів «критичного вимислу» герой активно включений у сучасність, час зображуваних подій – сьогодення (лініарне, послідовне, еволюційне, історичне); простір – «земний» і «неземний» (після смерті); місце – земне життя та існування після смерті  в «неземних вимірах».

Автофікціональність виявляється у поєднанні емпіричного автора і експліцитного автора в образі головного героя твору, який не є ототодженням реального автора. Біографічний вимисел є лише імітацією біографії реального автора, або іншого відомого письменника, який виступає героєм твору. Нерішуча нарація демонструє певний кут зору в оповіді героя із його внутрішнього погляду, що є фокалізацією світоглядної позиції. Оповідь-філіація передбачає встановлення зв’язків, винаходження автентичності і відмінності, що розтлумачує «своє» і «чуже».  Соціальна детермінованість відкриває причино-наслідкову зумовленість, зв’язки у суспільстві, що передбачає «зв’язок» твору із реальністю, як спроба його включення і впливу на соціум.  Риси «критичного вимислу» виявлено у творах сучасних письменників Ф. Беґбеде, А. Нотомб, Я. Муакса, М. Кундери, І. Нолль, Дж. Барнса, Т. Еґґена, Ю. Гордера, Дж. Пауло, Шань Са М. Барбері, Б. Вербера, Д. ван Ковелера, С. Рушді, Шань Са, Дж. Паоло та інших.