ВОНИ ВИБОРЮВАЛИ НАШУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Акінцев Микола Степанович
Історичний факультет 2007 – 2012 р.н.

 

Народився 4 грудня 1989 р. в селі Кіндрашівка, Куп’янського району Харківської області.

Громадянство – українець.

Родинний стан – неодружений.

Закінчив експериментальний чоловічий ліцей-інтернат в смт. Есхар в 2007 році. В тому ж році вступив на денне відділення історичного факультету (спеціальність історія, спеціалізація правознавство) ХНПУ імені Г.С.Сковороди. В 2011 році здобув кваліфікацію бакалавра історії, вчителя історії та правознавства, продовжував навчання на освітньому рівні спеціаліста. В 2012 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Історія» та здобуває кваліфікацію історика, вчителя історії, отримавши диплом з відзнакою.

20 травня згідно порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, Анінцева М.С. було працевлаштовано в Просянську ЗОШ

ПКШР (прикордонна комендатура швидкого реагування). Номер часті 9951.


Ваховський Андрій Миколайович
Закінчив ХНПУ ім. Г.С. Сковороди у 2001р.
(спеціальність німецька мова)

 

Народився  30 вересня 1979 р., в с. Шарівка, Валківського району, Харківської області.

Звання: Сержант резерву. Старший кулеметник (БТР).

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

Ранком 29 серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, їхав у кузові машини КРАЗ у складі автоколони батальйону "Донбас" по дорозі з с.  Многопілля до с.Червоносільське. Коли російські десантники відкрили вогонь по колоні, почав відстрілюватись з автомату. Був убитий кулеметною чергою.

Загинув у КРАЗі разом з Броньою та Енеєм. 3 вересня його тіло разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 29 квітня 2015 року.

Місце поховання: с. Шарівка, Валківський район, Харківська область.

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).


 

Горбенко Святослав Сергійович
Студент факультету іноземної філології
(спеціальність англійська, японська мови)

 

Народився  26 грудня 1994 р., м. Полтава.

 

По закінченню Полтавського ліцею мав лише 15 років. Здобувати вищу освіту почав у Харкові. Святослав навчався на філологічному факультеті (японська, англійська мови) у Харківському національному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Водночас, на заочному відділенні — на історичному факультеті Харківського національного університету імені Василя Каразіна. На третьому році навчання хлопець вступив і на військову кафедру при Харківському інституті танкових військ.

У квітні 2014 за наполяганням батька перевівся на навчання до Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка з причин погроз і переслідування тогочасними провладними бандоформуваннями учасників Майдану і Самооборони Харкова, до лав якої записався Святослав у період Революції Гідності. Продовжив опановувати в Інституті філології японську мову та літературу з кінця третього курсу (кафедра мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії). Знав кілька мов (вільно володів англійською, розмовляв французькою, осягав японську і читав польською) і навчався в одному з найпрестижніших вузів країни. Міг стати блискучим перекладачем або істориком, але вибрав шлях солдата.

Звання : молодший лейтенант (посмертно)

Підрозділ: Добровольчий Український Корпус.

Загинув 3 жовтня 2014 р. при обороні Донецького аеропорту. Рятуючи травмованого побратима в приміщені старого терміналу отримав смертельне поранення сонної артерії уламком танкової міни.

Місце поховання: м. Київ, Берковецьке кладовище.

Нагороджений:

  • Нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

  • Відзнакою «Бойовий Хрест Корпусу»  (посмертно, Наказ № 80/17 командира ДУК ПС)

  • Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

  • Нагороджений орденом ВГО "Країна" "За розбудову України" (посмертно)


Литвиненко Юрій Юрійович
Закінчив Юридичний факультет у 2001 році,
Економічний факультет у 2007.

 

Народився  28 вересня 1979 року в селі Пащенівка Коломацького району.

Закінчив харківську ЗОШ № 63, 2001-го — з відзнакою юридичний факультет Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди. 2007 року закінчив економічний факультет того ж вузу, здобувши ступінь магістра. Протягом 2001—2002 років проходив строкову службу у збройних силах України, отримав 2 подяки від міністра оборони. Демобілізувавшись, працював у службі безпеки «Кредитпромбанку», згодом працював керівником служби безпеки банку «Дніпрокредит», по тому — Земельного банку. Останнім часом працював в банку «Базис», звідки був звільнений у зв'язку з ліквідацією банку.

Добровільно пішов до військкомату та попросив його призвати на фронт. 2 лютого 2015-го розпочалася його перепідготовка на військово-юридичному факультеті Харківського юридичного національного університету. 13 березня відбув до місця призначення — у 17-й батальйон 57-ї бригади; лейтенант юстиції, заступник командира з правових питань. Окрім юридичних, часто виконував інші бойові завдання; завжди носив із собою гранати, у мами наперед просив пробачення за прийняте рішення — ні за яких умов не здаватися в полон.

 Звання: лейтенант юстиції, заступник командира з правових питань, учасник бойових дій.

Підрозділ: 17-й Окремий мотопіхотний  батальйон 57-ї ОМБР Збройних Сил України.

Загинув: 16 грудня 2015 під час виконання бойового завдання потрапив під обстріл, зазнав контузію стався обширний інфаркт. Помер уночі в Торецьку .

Місце поховання:   с. Шелестове, Коломацького району

Указом Президента України № 132/2016  від 8 квітня року « За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку»,  нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)


Маслов Андрій Вікторович
Випускник факультету фізичного виховання 2006 року

 

Народився 21 травня 1987 року на Харківщині

Починав займатися футболом у Харкові у школах «Світанок», «УФК-Олімпік», з якими брав участь у юнацьких чемпіонатах України різних вікових груп. У сезоні

2003—2004 років потрапив до школи донецького «Металурга», проте за основну команду у дорослих чемпіонатах України не зіграв жодного матчу. У першому своєму сезоні 2003—2004 років провів 3 матчі за фарм-клуб донеччан «Металург-2» у другій лізі. Наступного сезону двічі грав за клуб у турнірі дублерів.

Сезон 2005—2006 провів у ФК «Харків-2», за основний склад якого в другій лізі зіграв 10 матчів і 13 матчів за дубль. Наступні 2 сезони виступав за «Гірник-спорт» з Комсомольська, зігравши протягом 2 сезонів у другій лізі 34 матчі та забивши 2 голи. Першим голом Андрія Маслова на професійному рівні став м'яч у ворота маріупольського «Іллічівця-2». 2007 року дебютував у Кубку України.

Свій останній сезон 2008—2009 років провів у мелітопольському «Олкомі», де провів 8 поєдинків, після чого на професійному рівні більше не виступав. За свою професійну кар'єру загалом зіграв 74 матчі та відзначився 2 голами.

Військова служба: 2015 року вступив до лав батальйону «Донбас», де служив спочатку солдатом, пізніше командиром 2-го взводу 1-ї штурмової роти. У жовтні 2016 перейшов до 58 ОМБр, у травні 2017 — до 72 ОМБр. Останнім місцем служби Маслова була 24 ОМБр, де з квітня 2018 року він був командиром протидиверсійної групи 2-го батальйону бригади. Через своє спортивне минуле взяв позивний Футболіст.

Загинув: 21 травня 2018 року група Маслова вступила у бій проти групи бойовиків ДНР з 10 осіб на околиці селища Південне Торецької міської ради. У ході бою Андрій Маслов та його побратим Вячеслав Куцмай загинули, інші 4 українських бійців зазнали поранень.

Указом Президента України від 23 серпня 2018 року № 239/2018, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)


 

Campus LifeІм'я великого українського філософа, поета і народного просвітителя Г.С.Сковороди в офіційній назві нашого університету.