ПЕРШЕ ЗАСІДАННЯ ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ГУРТКА У НОВОМУ НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

24 вересня 2026 р. під керівництвом доктора історичних наук, професора, професора кафедри історії України, гаранта ОНП В9 «Історія та археологія» Олени Богдашиної відбулось перше у цьому навчальному році засідання історіографічного гуртка для студентів та аспірантів, присвячене проблемам атрибуції та верифікації неписьмових історичних джерел.

У вступному слові професор О.М.Богдашина зазначила, що в попередньому навчальному році перше засідання історіографічного гуртка було присвячене фальсифікаціям писемних історичних джерел. Було наголошено, що проблема автентичності джерел має принципове значення для історичного дослідження, оскільки навіть справжні документи можуть ставати об’єктами маніпуляцій, зокрема шляхом поширення тверджень про їхню нібито підробку в інтересах окремих держав, політичних сил чи суспільних груп. Як приклад було наведено карту поділу Польщі між СРСР та Третім рейхом від 28 вересня 1939 р. з підписами Й. Сталіна та Й. фон Ріббентропа), яку радянські політичні діячі та дослідники оголошували підробкою.

Студенти-історики (Д. Міхно (42 гр.), Д. Петренко (31 гр.), Д.Рапота (31 гр.), Т. Клочко (51 гр.)) у своїх виступах навели найбільш яскраві приклади повних чи часткових підробок речових, в т.ч. монет та археологічних, картографічних та інших видів зображальних джерел. Аспірант В.С. Сергієнко свою доповідь присвятив викривленню минулого у документальних та художніх фільмах. У цьому контексті було порушено питання співвідношення історичної достовірності, авторської інтерпретації та художнього вимислу в кінематографічних творах. У виступах А. Сміян (41 гр.) та А. Даньшиної (42 гр.) було піднято проблему автентифікації цифрових джерел. Окремо було акцентовано увагу на складності підтвердження надійності цифрових матеріалів у зв’язку з можливістю їх редагування, копіювання та поширення у зміненому вигляді.

Аналіз конкретних прикладів дав змогу продемонструвати різноманітність способів виготовлення фальсифікатів, а також труднощі їх вивчення. Подальше обговорення доповідей засвідчило, що робота з такими джерелами потребує поєднання традиційних джерелознавчих методів із сучасними технологіями.