Відкриття експозиції «Історія нескорених: продовження»

Тиша, сум, нестримний біль, та тільки тихі сльози… 12 жовтня 2021 року у Сковородинівському університеті відкрили постійно діючу експозицію «Історія нескорених: продовження», вшанували пам’ять героїв-сковородинівців та усіх тих, хто загинув за нашу свободу у зоні АТО/ООС.

12 жовтня день видавсь по-осінньому теплим і сонячним. На університетському подвір'ї, біля пам’ятного знаку воїнам-захисникам ХНПУ імені Г.С. Сковороди зібралися викладачі, співробітники, рідні загиблих, ветерани, представники міської та обласної влади, громадські активісти, волонтери, духовенство й небайдужі харків’яни. Учасники заходу поклали квіти до монумента Козацького хреста з іменами воїнів-сковородинівців, загиблих за єдність України й вшанували хвилиною мовчання їх пам’ять.

Викарбувані на металі героїчні імена захисників нагадують сьогоднішнім і прийдешнім поколінням, що завдяки цим мужнім хлопцям та їх побратимам ми можемо жити у незалежній країні, спокійно здобувати освіту, втілювати свої сміливі мрії, працювати для розбудови держави.

Під звуки Гімну України урочистий захід продовжився в актовій залі університету. Слова вдячності та шани тим, хто ціною власних життів зупинив російську навалу на Сході країни, та тим, хто нині захищає Україну, пролунали на урочистому відкритті експозиції «Історія нескорених: продовження”. В унікальному проєкті представлені історії військових, загиблих у російсько-українській війні. Ознайомитися з фотовиставкою можна в навчальному корпусі університету (вул. Валентинівська, 2, ІІ-й поверх).

З вітальними словами вдячності та шани до захисників та членів їхніх сімей звернувся ректор Юрій Бойчук. Він подякувала учасникам АТО/ООС за мужність та героїзм, вірну службу на благо своєї землі та українського народу. “Сьогодні знакова подія у нашому університеті. Напередодні великого православного свята Покрови Пресвятої Богородиці та національного свята Дня захисника України ми відкриваємо експозицію «Історія нескорених: продовження», яка є свідченням нашої глибокої шани всім тим, хто загинув на цій війні, яка відбувається у ХХІ столітті. Відбувається у цивілізованому світі, коли здавалось б, вже є інші інструменти для того, аби вирішити будь-які питання, політичні суперечки. Але, на жаль, це відбулося і це відбувається на сьогоднішній день, і, чесно кажучи, ми не бачимо коли це все закінчиться. Коли ця війна перестане існувати на цій землі, коли людська свідомість усвідомить, що цього робити не треба. Є інші, абсолютно інші механізми вирішення будь-яких питань у цивілізованому суспільстві. Але це є. З одного боку,- свято, а з іншого- великий сум, оскільки сьогодні ми ще вшановуємо пам’ять і тих хлопців, наших студентів-сковородинців, які за покликанням своєї душі пішли на фронт і, на жаль, з нього так і не повернулися. Вони для нас сьогодні - зразок мужності, зразок нескореної волі, прагнення до перемоги, прагнення захистити свою землю. Мені дуже прикро, що так сталося і дуже хочеться, щоб на тому хресті, який стоїть у нашому дворі, той список більше не збільшувався”, - зазначив Юрій Дмитрович.

Під час заходу знаучну увагу було надано вшануванню пам`яті наших загиблих земляків. Виступили організатори проєкту, представники обласної державної адміністрації, учасники бойових дій, волонтери. Так, у своєму виступі директор Департаменту оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами ХОДА Олексій Максимов зазначив: «Постійну експозицію «Історія нескорених: продовження» ми відкрили, аби донести до студентів університету, як майбутніх педагогів, необхідність зберегти пам'ять про героїв, які віддали свої життя за незалежність України, та навчити майбутнє покоління цінувати свободу, яка дістається такою ціною».

Спогадами про свого сина, випускника економічного та юридичного факультетів, учасника АТО Юрія Литвиненка поділилася мати Героя - док. філологічних наук, професор нашого університету Наталія Левченко. - “Сьогодні багато говорили про те, як подякувати батькам загиблих, як замістити їх утрату… Не дякуйте нам, пам'ятайте наших дітей. Пам’ятайте завжди. Не треба плакати, як ми плачемо.. Вони загинули за те, щоб ви були щасливими. Ви зобов'язані бути щасливими! Ви повинні жити повнокровним життям і виховувати своїх дітей, чужих дітей так, щоб вони любили Україну”, - зазначила мати воїна-Героя.

Наталія Микитівна прочитала вірш, присвячений пам’яті загиблого сина:

Мене немає більш, я не живу,

Моя душа далеко – на Донбасі,

Де син ладнає тятиву,

Обірвану у серці, голові і парастасі.

Там біль і сум, і квола віра в перемогу,

Геройство й зрада свій танцюють вальс,

Молитва до Небес від рідного порогу,

Адреналіном б'є у скронях пульс.

І я там розливаюся сльозою,

Стелюся стежкою, заклятою для ворогів,

Іду дощем з могутньою грозою,

Вимолюю прощення у святих Богів.

Сьогодні в актовій залі звучали і вірші, які вийшли з-під пера відомого поета, письменника та журналіста Леоніда Логвиненка. В його книзі “Місячна соната війни”, у невигаданих історіях із життя сучасних героїв, віддзеркалюється спадковість поколінь українських захисників. Леонід Андрійович зворушливо продекламував рядки зі своєї поезії. Літературні читання змінювалися відеороликами тих подій, що свого часу були відзняті та змонтовані українськими журналістами.

Наприкінці заходу ректор Юрій Бойчук нагородив пам’ятними відзнаками учасників бойових дій та волонтерів університету. А потім – покладання квітів до експозиції, що відтепер знаходиться у холі університету.

Цього дня на головній сцені університету лунали різні слова – шани, вдячності, підтримки, любові, турботи. Слова, які вселяють надію та укріплюють віру. Слова, які ранять та безмежно тривожать. І хоча ці рани невидимі і не лишають по собі видимих слідів, але їх біль не менш болючіший за тілесний.

Ні, герої не вмирають. Вони завжди живуть у нашій пам’яті, у наших серцях. А ми маємо працювати заради розбудови України, про яку мріяли воїни, які віддали за рідну землю найдорожче – своє життя. Нехай світла пам’ять про них згуртує нас, надасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення нашої незалежної держави.