Історія кафедри української мови імені професора Л. А. Лисиченко

Кафедра української мови імені професора Л. А. Лисиченко своїм корінням сягає в історію кафедри мовознавства, створеної в 1933 році водночас із поновленням діяльності Харківського педагогічного інституту, де викладалися дисципліни українського і російського лінгвістичних циклів.

Булаховський Леонід Арсенійович [2.04 (14.04) 1888, Харків – 4.04.1961, Київ] – український мовознавець, академік АН УРСР з 1939 р., член-кореспондент АН СРСР з 1946 р. Закінчив Харківський університет у 1910 р. Був професором Харківського (1921-1942 рр.), Московського (1943 р.), Київського (1944-1960 рр.) університетів. У 1944-1961 рр. був директором Інституту мовознавства АН УРСР. У 1957-1961 рр. – голова Українського комітету славістів. Автор понад 400 наукових праць з питань загального мовознавства, славістики, україністики, русистики.

У передвоєнний період на кафедрі працювали професор О. Н. Синявський, який займався проблемами історичної граматики та унормування правопису, лауреат Державної премії СРСР П. Й. Горецький, чиї наукові інтереси зосереджувалися на питаннях лексикографії, засновник сучасної української фонологічної школи М. Ф. Наконечний. У 30-ті роки в аспірантурі при кафедрі навчалися майбутні професор Ф. П. Медведєв та академік Ю. В. Шевельов.

Медведєв Федір Пилипович [15(28).05.1912, слобода Семенівка, тепер село Калачіївського р-ну Ворон. обл., Росія – 28.08.1987, Харків] – український мовознавець, доктор філологічних наук з 1964 р., професор з 1964 р. Закінчив Харківський університет у 1936 р. Працював у вузах Харкова – Всеукраїнському інституті комуністичної освіти (1933-1935 рр.), у педагогічному інституті (1935-1941 рр.), педагогічному інституті іноземних мов (1946-1947), університеті (в 1947-1975 рр. – зав. кафедри української мови).

Шевельов Юрій Володимирович (псевдоніми крипт. – Григорій Шевчук, Шерех, Šerech, Sherekh, Sher; Гр.Ш., Ю.Ш. та ін.; 17.12.1908 – 12.04.2002, м. Харків) – український мовознавець і літературознавець, славіст у США, доктор філософії з 1949 р., професор з 1958 р., дійсний член УВАН з 1945 р.,, дійсний член НТШ з 1949 р., академік НАН України з 1990 р., почесний доктор Альберт. (Едмонтон, Канада, 1983 р.,), Лунд. (Швеція, 1984 р.,) і Харківського (з 1999 р.,) університетів. 1931 р., закінчив Харківський інститут професійної освіти. У 1939 р., захистив кандидатську дисертацію під керівництвом Л. А. Булаховського.

Велике значення для становлення кафедри в повоєнний період мала діяльність доцента О. Я. Петренка, який очолював колектив і керував підготовкою аспірантів, зокрема доктора педагогічних наук, професора К. М. Плиско, доцентів В. П. Забєліної, Н. І. Даниленко, О. М. Пругло. П’ятдесяті роки позначені численними реформуваннями інституту, тоді на кафедрі працювала лише один доцент Н. Я. Дніпровська. Науково-педагогічні погляди О. Я. Петренка значною мірою сприяли формуванню професійної майстерності й зростанню таланту Лідії Андріївни Лисиченко, прихід якої в шістдесяті роки на кафедру знаменував собою початок нового періоду в історії розвитку колективу.

Доктор філологічних наук, професор Л. А. Лисиченко завідувала кафедрою протягом 1967–2003 років і докладала максимум зусиль для формування потужного колективу фахівців з українського мовознавства. У цей час у колектив приходять працювати заслужений діяч науки і техніки України, доктор філологічних наук, професор С. І. Дорошенко (1967), доктори філологічних наук, професори О. Г. Муромцева (1964) та С. В. Ломакович (1995), кандидати філологічних наук, професори А. П. Ярещенко, А. О. Свашенко, С. Б. Стасевський.

Коло наукових інтересів Л. А. Лисиченко надзвичайно широке, однак саме семасіологія є об’єктом її ретельної уваги, а монографія “Лексикологія сучасної української мови” (1977) стала свого часу новим словом в україністиці й визначила розвиток цілого напряму в науці.

Подією в науковому житті країни був вихід монографії С. І. Дорошенка “Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові” (1980), що зумовило другий напрям кафедральних наукових студій.

Після захисту Л. А. Лисиченко докторської дисертації (1979) відновилася робота аспірантури й почалася підготовка молодих учених — О. А. Олексенко, П. О. Редіна, Л. С. Загребельної, І. В. Тимченко, В. І. Бездітко та ін. Сьогодні разом з визнаними вченими на кафедрі активно працюють і розробляють проблеми лексичної, фразеологічної та граматичної семантики їхні учні.

Третім науковим напрямом діяльності колективу, який координувала професор К. М. Плиско, була методика викладання української мови.

Протягом сімдесятих-вісімдесятих років кафедра була опорною для педагогічних інститутів Полтави, Сум, Запоріжжя.

В аспірантурі готувалися кадри не лише для рідного факультету: численний загін випускників аспірантури очолили кафедральні й факультетські колективи нашого університету (О. А. Олексенко /  декан факультету заочного навчання, завідувач кафедри української мови, І. В. Тимченко / декан українського мовно-літературного факультету імені Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, В. В. Скачкова / завідувач кафедри німецької філології, І. М. Каминін / завідувач кафедри англійської філології, Я. Ю. Сазонова / завідувач кафедри англійської фонетики і граматики, О. В. Глотова / завідувач кафедри практики усного та письмового англійського мовлення, О. О. Маленко / завідувач кафедри українознавства і лінгводидактики), а також інших навчальних закладів (В. П. Симонок /Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, А. П. Ярещенко / Харківський інститут управління, П. О. Редін / Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління» Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України., І. Є. Богданова / Академія цивільного захисту України та ін.).

Після здобуття Україною незалежності побачив світ затверджений ВАК як провідне фахове видання збірник наукових праць “Лінгвістичні дослідження”, який і на сьогодні зберігає свій статус: Постановою Президії ДАК України № 1-05/1 від 10.02.2010 р. (перереєстрація: наказ МОН України № 886 від 02.07.2020 р.) збірник наукових праць внесено до категорії "Б".

Шість членів кафедри удостоєні звання “Відмінник народної освіти”: Лисиченко Л. А., Плиско К. М., Стасевський С. Б., Тимченко І. В., Олексенко О. А., Промська А. А.

З липня 2003 року по вересень 2020 р. кафедру очолювала кандидат філологічних наук, професор О. А. Олексенко, яка продовжила кафедральні традиції. Нині кафедрою керує доцент Н. В. Щербакова.

У складі колективу працювали видатні вчені — доктори наук С. І. Дорошенко, Л. А. Лисиченко, Т. А. Космеда, О. Г. Муромцева, К. М. Плиско, К. Ю. Голобородько, А. І. Даниленко, О. О. Маленко, досвідчені професіонали — кандидати наук С. Б. Стасевський, І. В. Тимченко, В. І. Бездітко, Т. В. Бєляєва, С. В. Вакуленко, О. А. Малахова, викладачі високого класу Н. О. Алексєєва, А. А. Промська, Л. В. Пєнцова, Н. Г. Толстокора.

Нова генерація — доктори філологічних наук Н. В. Піддубна, Т. Ф. Осіпова, О. В. Халіман, кандидати наук О. В. Калашник, Ю. М. Лебеденко, І. А. Павлова, Ю. О. Тимченко — утримують і розвивають потужний потенціал кафедри, постійно підвищуючи свій професійний і науковий рівень.

Багаторічні завідувачі кабінетів, старші лаборанти Т. І. Тимофєєва, Т. М. Клімова забезпечують життєдіяльність кафедри своєю непомітною, але важливою працею.

Сьогодні це колектив, здатний вирішувати будь-які завдання навчально-методичного, наукового та виховного характеру. Запорука успіху в цьому — поєднання таланту, досвіду, молодечої завзятості й самовідданої праці в ім’я розквіту нашої Батьківщини.