Археологічна наука в університеті

Археологічна лабораторія нашого вузу заснована на історичному факультеті у 1993 р. Свою роботу вона проводить по кількох напрямках: науковий, навчально-методичний та просвітницький. Її складовими елементами є навчальний кабінет-музей, в якому створена експозиція, що ілюструє розвиток матеріальної та духовної культури нашого краю від часів заселення у кам’яну добу – до ХІХ ст.; фонди археологічних колекцій, що нараховують кілька тисяч стародавніх артефактів та бібліотека археологічної літератури, котра складається з кількох сотень спеціалізованих книг та журналів України та країн Європи.

Вже понад 30 років лабораторія залишається базою Середньовічної археологічної експедиції ХНПУ, яка проводить польові археологічні дослідження на теренах Харківщини. Її основу складають студенти історичного факультету, які проходять археологічну практику. Матеріали, здобуті під час експедицій і опрацьовані нашою лабораторією широко відомі по Україні, в країнах Європи, Казахстані, Ізраїлі, США. Матеріали, що зберігаються у наших фондах стали основою кількох дисертаційних робіт, серед яких є й роботи наших випускників.

Археологія – цікава наука, яка любить працьовитих та наполегливих.

Археологічні дослідження нашої лабораторії зосереджені, головним чином, на пам’ятках Харківщині, але не тільки (рис. 1). Коротко познайомимо Вас із основними з них у хронологічній послідовності.

1. Чорнометалургійний центр біля с. Фащівка (Луганська обл., ІХ ст.). Досліджувався в 1992 р. Виявлено 5 добре збережених залізоробних горнів шахтного типу (рис. 2). Дослідженнями встановлено, що в даному ремісничому центрі наприкінці I тис. н.е. створено близько 2000 кг заліза для потреб місцевого степового болгарського населення, що входило до складу Хозарського каганату Нижній культурний шар представлений знахідками зрубної археологічної культури (XIV - XIІ ст. до н.е.). В ньому виявлені залишки склепінної печі, кремінний і кістяний інвентар, фрагменти кераміки; особливий інтерес представляє набір кістяних і кремінних інструментів для обробки шкіри.

2. Ремісничий центр в урочищі Роганіна (Харківська обл., ІХ ст.) – чорна металургія та гончарство. 1988–1991, 1993 рр. дослідження. Досліджено 6 ямних горнів для виробництва заліза (рис. 3), а також 4 двокамерних горни для випалу гончарної кераміки (рис. 4). Цей ремісничий центр забезпечував залізом і кухонними горщиками велику сільськогосподарську округу. Він не мав постійного населення і функціонував лише в період між сільськогосподарськими роботами. 

3. Раннєсередньовічний комплекс в м. Вовчанськ (Харківська обл., ІХ – поч. Х ст.) – центр одного з мікрорегіонів Хозарського каганату. 1994–1995 рр. дослідження. Розташовується на східних околицях міста на правом березі р. Вовча, складається з городища й чотирьох великих селищ. Усі відносяться до салтівської археологічної культури (середина VIII – середина Х ст. н.е.). Основним об'єктом дослідження були оборонні споруди городища, які складалися із трьох концентричних ліній захисту (рис. 5). Внутрішнє укріплення являло собою цитадель. Її стіни мали внизу товщину 6-8 м. Городище було адміністративно-господарським центром сільськогосподарської округи. У просторі між оборонними стінами виявлені залишки декількох великих будівель, котрі використовувалися для зберігання продовольчого запасу. На схід від городища, на селище 2 виявлені залишки середньовічного горна по отриманню заліза та 2 поховання пізнього періоду бронзової доби (ХVІІІ-ХІІІ ст. до н.е.)

4. Археологічний комплекс в с. Верхній Салтів (Харківська обл., кінець VIII – ХІХ ст.) – городище, селище (посад і поділ) та 4 могильники салтівської археологічної культури, а також археологія козацьких часів. 1996–1998, 2001, 2004 рр. дослідження. Цей ранньосередньовічний археологічний комплекс дав назву салтовской археологічній культурі середини VIII - середини X ст. н.е. (Хазарський каганат).  Основним об'єктом дослідження було селище - більше 2000 м2 розкритої нами площі. У культурних горизонтах виявлені різноманітні житлові й господарські комплекси (рис. 6, 7), а також численний і різноманітний матеріал. Досліджено також і 10 поховань на катакомбному могильнику-4. (рис.  8). Супроводжувальний матеріал багатий і різноманітний: знаряддя праці, зброя, кінська упряж, прикраси, побутові й культові предмети.

5. Давній Галич (Івано-Франківська обл., ІХ – ХV ст.) столиця Галицько-Волинського князівства. 1996–1998 рр. дослідження. Разом з експедицією Прикарпатського державного університету брали участь в дослідженні оборонних та житлових споруд столиці Галицько-Волинського князівства, що зараз знаходиться в с. Крилос Галицького р-ну Івано-Франківської області (рис. 9). Окрім того, досліджували цвинтар ХV ст. біля стін Успенського собору в тому ж селі (рис. 10).

6. Археологічний комплекс в с. Мохнач (Харківська обл., І тис. до н.е. – ХІХ ст. н.е.) – городище залізної доби, розгалужена система селищ – з епохи неоліту до часів заселення Слобожанщини. 1999–2001, 2005–2008, 2010, 2012–2019 рр. дослідження. Протягом багаторічних досліджень городища та його округи виявлено понад 20 поселень різних епох, вивчено близько 10000 м2 загальної площі городища (рис. 11).  Воно використовувалося населенням від бронзової доби до новітнього часу, має складну систему оборонних споруд, яка зводилася в кілька етапів: у скіфський час – на межі V – IV ст. до н.е. (рис. 12), хозарський час (кінець VIII – IХ ст. н. е.) – (рис. 13). Три південні поперечні лінії оборони зведені племенем сіверян напередодні утворення Київської Русі (друга половина X – початок XI ст. н. е.). Деякі вали були досипані у кінці ХVII – ХVIII ст. З XIХ ст. частина площі городища використовується як цвинтар. На городищі досліджено більше 300 різних житлово-господарських, ремісничих, поховальних, культових комплексів та скарбів  різного часу (рис. 14, 15). 

7. Трипільське поселення біля с. Більшовці (Івано-Франківська обл., к. IV – ІІІ тис. до н.е.). Досліджувалося у 2000 р. Разом з експедицією Прикарпатського державного університету брали участь в дослідженні селища трипільської культури (рис. 16).

8. Городище залізної доби біля с. Водяне (Харківська обл., V ст. до н.е. – поч. Х ст. н.е.) – городище-сховище населення ранньої залізної доби та центр сіверянської общини. 2002–2003, 2013 рр. дослідження. Городище виникло тут наприкінці скіфського періоду раннього залізного віку (IV в. до н.е.). Але найбільший інтерес викликає північна частина городища, відгороджена валом на межі VIII–IХ ст. н.е. У цей період сюди приходить група східнослов'янського племені сіверяни. На сьогодні досліджено 2500 м2, загальної площі, виявлено 11 заглиблених жител різної конструкції (рис. 17, 18), кілька господарських будівель та дві відкритих печі.

9. Давньоруське городище та селище біля с. Городне (Харківська обл., ІХ – поч. ХIV ст.). Досліджувалися у 2002 р. (рис. 19). Роботи носили рятувальний характер і мали невелику площу дослідження. Вони були пов'язані з порушенням культурного шару незаконними розкопками так званих "чорних археологів". Удалося виявити цікаві знахідки слов'янського періоду (IХ – Х вст.) і часу існування Давньоруської держави (ХI– ХIII ст.). На даній пам'ятці простежуються й матеріали ХVII – ХVIII ст. – час заселення Слобожанщини. 

10. Ранньосередньовічне святилище в с. Верхня Писарівка (Харківська обл., ІХ ст. н.е.) – племінний культовий центр населення Хозарії. Досліджувалося в 2002 р. Залишки святилища у вигляді кам'яного жертовника з обробленої кварцитової плити розташовані на одній із садиб вищезгаданого села (рис. 20). Наявні супутні матеріали дозволяють припустити, що досліджений кам'яний жертовник входив до складу святилища одного з  мікрорегіонів Хозарського каганату ( VIII–Х ст.),центр якого знаходився у с . Верхній Салтів.

11. Археологічний комплекс Коробові Хутори (Харківська обл., І тис. до н. е. – Х ст. н.е.) – городище і велике селище з культурними нашаруваннями скіфського часу та раннього середньовіччя. 2003–2007, 2010 роки дослідження. Городище виникло в скіфський час наприкінці V ст. до н.е., в хозарські части (кінець I тис. н.е.) воно отримало потрійну лінію кам'яно-ґрунтових фортифікацій (рис. 21). На самому городищі досліджені житлово-господарчі комплексі від скіфського часу до слов’ян-сіверян переддержавного часу (рис. 22). Найбільш інтенсивне життя на величезному сусідньому селищі вірувало в часи Хозарського каганату (з середини  VIII – по середину Х ст.). В цей час тут проживали алани – вихідці з Північного Кавказу, та болгари, тюрки, угри, а, можливо, й слов'яни. Про плідну взаємодію цих етносів свідчать численні матеріали домобудування (рис. 23). Нашими дослідженнями приблизно намічені древні дороги й можливе місце пристані на правом березі р. Сіверський Донець, зібраний значний набір артефактів раннього середньовіччя. Проводилися тут і палеоґрунтознавчі дослідження

12. Городище Кочеток - I (Харківська обл., ІХ – середина Х ст.) – місто-фортеця часів Хозарського каганату. Досліджувалось у 2005 р. Під час розкопок було знайдено місце тимчасового табору війська сина Володимира Мономаха Мстислава, який зупинявся в цьому місці  у 1111 р., під час походу на половців. Доказом цього є розбитий кухонний горщик із родовим знаком Мстислава Володимировича (рис. 24) 

13. Селище салтівської археологічної культури біля с. П'ятницьке (Харківська обл., VІІІ–ІХ ст.). Дослідження 2008–2009 рр. Виявлені житлово-господарчі комплекси та цікаві артефакти бронзової доби і раннього середньовіччя. Розкопано кілька жител (рис. 25) і господарських комплексів різних епох від зрубної культури  ХVIII – ХIІІ ст. до н. е. і  до салтівської культури Хозарського каганату (VІІІ – Х ст. н.е.). Особливий інтерес викликає виявлення слов'янської печі в будівлі з ліпною кочівницькою керамікою (рис. 26), що говорить про тісні контакти місцевих слов'ян і сторонніх сюди наприкінці I тис. н.е. тюрко-болгарських племен.

14. Селище Мохнач-П (Харківська обл., середина VIII – ІХ ст. н. е.). Досліджувалося у 2009, 2011, 2014 рр. (рис. 27). Відкрите поселення з матеріалами неоліту, пізньої пори епохи бронзи та раннього середньовіччя. Найбільш цікаві матеріали відносяться до салтівської культури кінця І тис. н. е., коли воно входило до сільськогосподарської округи городища Мохнач (рис. 28). До цього часу відносяться чотири досліджені садиби із різноманітними житлово-господарчими та ремісничими комплексами. В цю пору означена пам’ятка була центром гончарства, ковальства та обробітку каміння. 

15. Селище Новоселівка (Харківська обл., VІ – IV ст. до н.е.). Досліджувалося у 2012 рр. Значне за площею селище скіфського часу, комплекси якого концентрувалися, головним чином на зольниках (рис. 29). Досліджені житла лісостепового населення Геродотової Скіфії та прилеглі до них господарські споруди. В окремих зернових ямах виявлені ритуальні поховання жертовних тварин.

16. Селище Мохнач-У (Харківська обл., ІХ ст. н.е.). Досліджувалося у 2016 р. Відкрите поселення хозарського часу (кінець І тис. н. е.), що входило до складу сільськогосподарської округи городища Мохнач. Виявлені матеріали і комплекси побутово-господарського характеру, а також унікальне поховання-кенотаф воїна із артефактами салтівської археологічної культури кінця VІІІ – ІХ ст. н. е. (рис. 30). 

Фотогалерея: