Григорій Сковорода: життєпис

Григорій Савич Сковорода

3 грудня 1722 — 9 листопада 1794 рр.

Народився Григорій Савич Сковорода 3 грудня 1722 р. у козацькій родині в містечку Чорнухи на Полтавщині.

1734-1753 рр. – навчався в Києво-Могилянській академії (з перервами), однак повного академічного курсу не закінчив. В академії Григорій Савич здобув ґрунтовні знання з гуманітарних наук та вивчив вісім іноземних мов, серед яких грецька, німецька, польська, латинська, церковнослов’янська та інші.

1742-1744 рр. – був співаком придворної хорової капели цариці Єлизавети в Санкт-Петербурзі, здобув гарну, як на той час, музичну освіту та отримав чин «придворного уставника». Після цього майбутній просвітник повертається до Києва та продовжує навчання в Києво-Могилянській академії в класі філософії.

1745-1750 рр. – подорожує до європейських країн: Угорщини, Словаччини, Австрії та ін. у ролі представника Токайської комісії із заготівлі вин до царського двору. Мандруючи країнами Європи, Григорій Савич удосконалював свої знання, цікавився народним життям, звичаями, мистецтвом, віруваннями, в університетах слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював різноманітні праці. Одразу після повернення він займається перекладацькою та викладацькою діяльністю, починає писати власні твори.

1750-1751 рр. – викладає поетику в Переяславському колегіумі, де запроваджує багато новаторських ідей, чим, звісно, викликає невдоволення багатьох. Розроблений ним спеціальний курс «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной» мав на меті дохідливо і просто донести до учнів досягнення поетичної науки. Саме за недотримання усталених методів викладання його було звільнено, після чого Григорій Сковорода поновив навчання в Києво-Могилянській академії.

1753-1759 рр. – живе в селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари.

1759-1764 рр. – працює в Харківському колегіумі. У 1759 р. викладає тут курси піїтики, синтаксису, грецької мови й катехізису. Через рік Григорій Сковорода змушений був полишити цю роботу, бо категорично відмовився від пропозиції висвятитися в ченці, що було обов’язковою умовою згідно зі статутом колегіуму. Однак за наполяганням єпископа Іоасафи педагог був повернутий до викладацької роботи без вимоги прийняти чернецтво.

1764 р. – подорож до Києва завершилася тим, що Григорій Сковорода відмовився постригтися в монахи та поїхав на рідну Харківщину, де до 1768 року мешкав у різних місцях без будь-якого заняття.

1768-1769 рр. – викладає катехізис у Харківському колегіумі, для чого складає невеликий курс лекцій «Начальная дверь ко христіанскому добронравію», де порушує питання людського щастя, розкриває поняття про природу, вічність, Бога. Звинуваченого у вільнодумстві філософа в 1769 р. втретє було вигнано з Харківського колегіуму, тож Григорій Савич змушений був назавжди припинити свою педагогічну, а разом із нею і будь-яку службову діяльність.

З 1769 р. Григорій Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами. Ходив завжди в звичайній свиті, не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки. Цей час став апогеєм його філософської творчості. У селі Гужвинське мислитель пише свій перший філософський твір «Наркісс. Разглагол о том: узнай себе» (приблизно 1769-1771 рр.), а згодом другий – «Симфонія, нареченная Книга Асхань о познаніи самого себе» (приблизно 1772 р.). У них Григорій Савич розробляє тему пізнання й самопізнання. У 1774 р. в селі Бабаї, що поблизу Харкова, філософ пише діалог «Кольцо. Дружескій разговор о душевном мирЂ» та збірку «Басни Харьковскія». У 1776 р. пише трактат «Silenus Alcibiadis» (тобто «Ікона Алківіадська). У 1783-1785 рр. він завершує написання збірки «Сад божественных пЂсней». До того ж були створені ще три суттєві праці: «БесЂда 1-я, нареченная Observatorium»; «БесЂда 2-я, нареченная Observatorium Specula» та діалог «Пря БЂсу со Варсавою». У 1787 р. Григорій Савич написав філософський діалог «Благодарный Еродій», притчу «Убогій Жайворонок». У 1791 р. мислитель закінчує свою роботу «Діалог. Имя ему – Потоп зміин».

9 листопада 1794 р. Григорій Сковорода помер у селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області. На надгробній плиті, як і заповідав філософ, розміщено напис: «Світ ловив мене, та не спіймав».