Харківський інститут шляхетних дівчат

Інститут шляхетних дівчат в Харкові був заснований у 1812 році

У 1811 році  з ініціативи видатного українського письменника Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка було засновано Товариство благотворення для надання матеріальної допомоги дворянам, що потрапили в бідність. На той час у місті вже існувала гімназія з пансіоном для хлопчиків, тому рада Товариства благотворення запропонувала заснувати у Харкові навчальний заклад, де виховувалися дівчата з дворянських сімей. На засіданні ради з цією метою було асигновано 2400 рублів — так було започатковано інституту шляхетних дівчат, який було відкрито 15 вересня 1812 року.

В історії Харківського інституту шляхетних дівчат було два періоди: перший — від заснування до 1818 року, коли він був приватною установою, яка існувала на кошти дворянства Харківської губернії; а також другий — з 1818 року, коли його було прийнято під опіку відомства освіти.

До 1816 року, коли відбувся перший випуск вихованок інституту, загальна кількість учнів досягла шістдесяти осіб. Розміри приміщення, що використовується інститутом, дозволяли прийняти всього лише 15 учениць, у зв'язку з цим вирішено було купити землю, і з весни 1817 року почалося будівництво власної будівлі. Однак пожертв на будівництво не вистачало і центральна влада асигнувала йому щорічну допомогу 3000 р.
Невдовзі велику пожертву зробив промисловець П. Р. Демидов у вигляді 20000 р.

На початку 1818 інститут відокремився від Товариства благотворення і по 1829 розміщувався в Садибному будинку.

22 липня 1822 року був освячений власний храм інституту в ім'я святої Марії Магдалини, споруджений на пожертвування викладачів інституту (7200 р.) та інших благодійників.
У 1829 році Харківський інститут шляхетних дівчат перейшов у новий будинок, який був освячений 20 серпня харківським архієпископом Мелетієм.

Пряме завідування інститутом було доручено Євдокії Федорівні Карзеневої, затвердженій у званні начальниці, яка керувала інститутом з 1818 до 1820 року.

Начальниками Харківського інституту шляхетних дівчат були:
А. Г. Літинська (1820-1838),
А. П. Ден (1838-1847),
Є. А. Хелмська (1847-1855),
А. І. Гогель (1855-1856),
С. П. Ніцкевич (1856-1880),
М. Р. Ертель (1880-1884),
А. П. Голохвастова (1884-1900),
Є. М. Єршова (1900-1903).

З 1903 начальницею інституту була А. Н. Грипенберг.

Для тих студенток, хто показував хороші досягнення в навчанні вихованок в інституті, існували заохочувальні стипендії.
На початку XX століття кількість вихованок інституту перевищувала 200 осіб, серед яких були представниці купецтва, дочки почесних громадян, військових та цивільних чинів.

1919 року Харківський інститут шляхетних дівчат припинив своє існування.

В 1921- 32 роках інститут працював в еміграції у місті Бєлград (Королівство Югославія)

Будівлі інституту

На пожертвування Павла Григоровича Демидова та інших благодійників було куплено два будинки з дворовими спорудами у Дмитрівській парафії по вулиці Благовіщенській, 25. Це дозволило нарешті комфортно розмістити всіх вихованок та пансіонерок Харківського інституту шляхетних дівчат.

Зі збільшенням доходів інституту перша вища освітня установа Харкова змогла придбати прилеглих до дільниці садиби Мартинова (1821) та половини будинку Ряднова (1823), що разом із спорудженим храмом Марії Магдалини створило цілий освітній комплекс.

Одночасно споруджувався новий будинок, в який після дев'яти років будівництва переїхав інститут — велику триповерхову будівлю на вулиці Сумській (будівля не збереглася, нині на цьому місці знаходиться Харківський театр опери та балету) із власним великим садом.
Колишній комплекс на Благовіщенській, 25 (будівля інституту збереглася до теперішнього часу) був проданий у 1840-х роках, в якому міська влада Харкова в 1868 році відкрила Олександрівську лікарню з муніципальною аптекою по сусідству, яка після 1917 року була перейменована на Першу міську клінічну.

Фотогалерея Харківського інституту шляхетних дівчат