Історія підготовки вчительських кадрів на Харківщині у ХІХ – першій третині ХХ ст.

Статутом Харківського імператорського університету (1804 р.) передбачалося запровадження при ньому педагогічного інституту. Офіційне відкриття Педагогічного інституту з трирічним терміном навчання відбулося 1 вересня 1811 року. Першим директором закладу був професор Х. П. Роммель, який уклав «План і правила навчання та викладання в Харківському педагогічному інституті» (1811 р.), підготував перших керівників для студентів із «Дидактики» та «Методики» (1812 р.). До слухання педагогічних дисциплін залучали як казеннокоштних студентів словесного й фізико-математичного відділень університету, так і тих, хто паралельно з навчанням на інших відділеннях орієнтувався на подальшу роботу в середніх навчальних закладах. Працював інститут з деякими перервами до свого закриття в 1858 р. на підставі урядової постанови «Об упразднении Главного Педагогического Института и об учреждении особых педагогических курсов при Университетах». За час своєї роботи інститут підготував сотні вчителів для гімназій та училищ.

Упродовж 1860–1867 рр. діяли Педагогічні курси з дворічним терміном навчання, що підпорядковувалися раді при попечителі Харківського навчального округу, з 1909 р. – однорічні тимчасові педагогічні курси. У 1907 р. в Харкові відкрилися Вищі жіночі курси, які протягом 2-х років (пізніше встановлений термін – 3, а потім – 4 роки) готували жінок до вчительської професії на двох факультетах: історико-філологічному та фізико-математичному. У березні 1919 р. педагогічні курси, Вищі жіночі курси, Інститут шляхетних дівчат були об’єднані у Вищі трирічні педагогічні курси імені Г. С. Сковороди (згодом Педагогічний технікум імені Г. С. Сковороди).

2 червня 1920 р. на базі історико-філологічного та фізико-математичного факультетів реорганізованого Харківського університету, зважаючи на величезний попит на викладацькі кадри для масової школи соціального виховання та школи професійної освіти, відкрито Тимчасові педагогічні курси (функціонували впродовж одного місяця). У липні 1920 р. на базі Тимчасових педагогічних курсів створено Академію теоретичних знань у складі двох відділень: інституту суспільних наук та інституту фізико-математичних наук. У травні 1921 р. наказом Наркомосу УСРР Харківську академію теоретичних знань перетворено на Харківський інститут народної освіти (ХІНО). У 1922 р. ХІНО присвоєно ім’я О. О. Потебні. У перші роки існування до складу інституту входили два факультети: професійної освіти (ФПО) та соціального виховання (ФСВ).

Факультет професійної освіти був спадкоємцем Харківського університету: він одержав усю його матеріальну спадщину й духовний потенціал. Його завданням була підготовка «висококваліфікованих керівників занять» для професійних шкіл, шкіл фабрично-заводського учнівства і викладачів загальних дисциплін технікумів. Основним завданням факультету соціального виховання було вивчення вікових особливостей дітей, форм роботи з ними. На останніх 3-х триместрах допускалися ухили (додаткові напрями підготовки): індустріально-технічний і сільськогосподарський, а з 1925–1926 н.р. – переддошкільний, дошкільний, шкільний і соціально-правової охорони неповнолітніх (СПОН). Основним завданням шкільного ухилу була підготовка кваліфікованого викладача для семирічки другого концентру, а з 1927 року – підготовка викладача-цикловика (суспільствознавців, фізико-математиків, агробіологів).

Ректори ХІНО:

1921–1922 рр. – проф. А. П. Пшеборський (1871–1941);

1922-1924 р. – С. Д. Стрільбицький (1875–1937) (за сумісництвом);

1924–1930 рр. – М. С. Гаврилів (1885–1932).

Останнім ректором ХІНО був Я. С. Блудов (1897–1984).

Відповідно до постанови Колегії НКО УСРР від 30.07.1930 р. та постанови РНК УСРР від 11.08.1930 р. «Про реорганізацію мережі й системи педагогічної освіти» на базі ХІНО було створено 4 окремих інститути, зокрема факультет соціального виховання був реорганізований у Харківський інститут соціального виховання. У січні 1931 р. його перейменували на Інститут народної освіти, а згодом – на Всеукраїнський інститут народної освіти ім. М. О. Скрипника. Директором усіх інститутів, що виникали на основі факультету соціального виховання ХІНО до 1935 р. (Харківського інституту соціального виховання, Харківського інституту народної освіти, Всеукраїнського інституту народної освіти ім. М. О. Скрипника та Харківського педагогічного інституту (1933–1935 рр.)), був Й. Г. Подольський (1896–1937).