Науково-практичний семінар «Можливості платформи Web of Science для наукової діяльності»

11 жовтня в нашому університеті відбулася зустріч з провідним фахівцем з навчання клієнтів інформаційних та аналітичних ресурсів компанії Clarivate Analytics кандидатом біологічних наук Іриною Тихонковою. Вона провела науково-методичний семінар щодо можливостей платформи Web of Science для якісних наукових досліджень в галузі гуманітарних наук.

Більше світлин

Для довідки: Web of Science (Web of Science Core Collection) – це реферативна наукометрична база даних, що надає доступ до бібліографічних даних наукових публікацій з найбільш значимих у науковому світі періодичних видань, книг та матеріалів наукових конференцій. Також WoS відображає цитованість публікацій, що дозволяє дізнатися актуальність тієї чи іншої роботи та оцінити її вплив на наукову спільноту.

Web of Science дозволяє організовувати пошук за ключовими словами, за окремим автором або за організацією (університетом). Результат пошуку за цими критеріями дозволяє оцінити загальну кількість публікацій, кількість цитувань, h-індекс та інші показники.

Web of Science охоплює матеріали з природничих, технічних, біологічних, суспільних, гуманітарних наук і мистецтва. Центральна частина платформи Web of Science Core Collection включає в себе понад 21 тис. провідних журналів світу, у тому числі майже два десятки українських наукових журналів. Загалом реферативна база Web of Science налічує понад 230 тисяч видань – це 150 млн. документів.

Ірина Тихонкова повідомила, для чого викладачам вишів потрібно публікуватися у Web of Science. Головні передумови – прагнення здобути кандидатський/докторський ступінь, отримання ґранту, важливість оприлюднення результатів наукової роботи, бути відповідним чинним вимогам при ліцензуванні й акредитації освітніх програм, мати змогу брати участь в роботі спеціалізованих вчених рад та опонуванні дисертаційних робіт.

Проводячи для науковців різних установ України семінари по роботі із базами Web of Science та іншими продуктами Clarivate Analytics (Journal Citation Report, EndNote, ResearcherID тощо), фахівець з навчання клієнтів Ірина Тихонкова відповідає на багато питань слухачів курсів. За її словами, найчастіше науковці звертаються з двома типовими проблемами.

Типова складність, про яку запитують науковці, те, що вони не можуть знайти в базі робіт за своєю темою, – це перша проблема. Платформа Web of Science Core Collection працює на одній з восьми мов, – до речі, до бази додано майже 18 тис. документів українською мовою, – проте первинна індексація здійснюється лише англійською. Отже, треба дуже коректно писати назви, терміни, прізвища тощо. Краще використовувати інструменти для розширеного пошуку: фільтри, ключові слова. В базі більше 200 тематичних категорій, знайти можна статті за будь-якою спеціальністю. Треба тільки навчитися знаходити.

Друга проблема - науковці вважають, що їхні роботи не надрукують без грошей. Треба зазначити, що 70% публікацій виходить саме за форматом «відкритого доступу», тобто безкоштовно для авторів. Проблема у тому, що в інформаційному полі переважають рекламні розсилки та спам, які нав’язують думку про платність публікування. Але це не так. Інколи науковці вважають, що безкоштовні статті публікуватимуться дуже довго, а якщо заплатити кошти – статтю буде надруковано швидше. Ні, це теж хибний стереотип. Рецензування статей що в журналах відкритого доступу, що в журналах традиційного доступу, однаково потребуватиме часу: тиждень, два тижні, місяць, два місяці, в залежності від редакції, але рецензування все одно буде. Після того, як стаття пройде рецензування та буде прийнята до друку, її надрукують відповідно до черги. Певна черга існує в кожному журналі. Від дати подачі статті в редакцію до публікації може пройти від півроку до півтора року, це нормальний термін для міжнародних видань. І це також ніяким чином не залежить від того, платив автор за публікацію, чи ні.

Існують дві моделі публікацій в наукових журналах: «відкритого доступу» або «закритого доступу» (тобто, за передплатою читачів). У другому випадку читач сплачує певну суму за доступ до повного тесту статті. В першому випадку – автор наперед сплачує журналу «плату за публікацію», фактично ту суму, яку видавництво отримало б від читачів протягом декількох років. Тоді стаття стає загальнодоступною, будь-хто може клікнути на посилання та прочитати весь текст (модель «відкритого доступу», перш за все, пов’язана з електронними виданнями).

Зрозуміло, коли стаття знаходиться у відкритому доступі, більше людей можуть її відкрити та почитати. З іншого боку, науковці, яким певна стаття потрібна для роботи, прочитають текст, навіть якщо за нього треба сплатити. Найголовніше – контент, а не вид доступу. При якісному контенті науковці, яким потрібна стаття, обов’язково її прочитають та процитують.

Тим не менше, частка публікацій за моделлю «відкритого доступу» останнім часом збільшується і зараз складає 30% від загалу. За словами Ірини Тихонкової, основною рушійною силою зростання кількості відкритих наукових публікацій – фонди, організації чи установи, що надають гранти за науковими програми. Часто грантодавці ставлять вимогу: статі, що публікуються за їхніми дослідженнями, мають знаходитися у відкритому доступі. Тому науковцям слід уважно вивчати вимоги гранту щодо публікацій та завчасно передбачити гроші, необхідні для друку статей за моделлю «відкритого доступу» (а в деяких видавництвах сума публікації може складати більше 5000 доларів!), в кошторисі грантової заявки. Наприклад, фінансування досліджень за рамковою програмою ЄС «Горизонт 2020» передбачають обов’язковість публікування усіх результатів у відкритому доступі.

Отже, не всі публікації в журналах наукометричної бази Web of Science платні (при тому, що сам автор має право визначити, яку модель публікації обрати). Проте всі публікації повинні пройти рецензування. Як розповіла Ірина Тихонкова, рецензенти оцінюють, перш за все: новизну та актуальність теми, використання сучасних методів досліджень, логічність викладення матеріалу, обробку результатів, мову та оформлення статті, використану автором(авторами) літературу. Тому авторам важливо самим вивчати публікації останніх років за темою досліджень. Без посилань на такі публікації буде дуже складно опублікувати свої статті.

Також авторам важливо дотримуватися норм доброчесності: не намагатися опублікувати одні й ті самі статті (навіть видозмінені) в різних журналах, дотримуватися самоцитування не більше 20% тощо.

На семінарі були також розглянуті питання критеріїв вибору журналів для публікацій; питання безпеки науковців: як не стати жертвою шахраїв або сумнівних ділків, що пропонують посередницькі послуги за публікації у виданнях наукометричних баз даних (насправді у невідомо яких виданнях).

Публікації у «хижацьких» виданнях – це, перш за все, втрачені результати вашої наукової роботи, тому що ви вже не матимете право опублікувати цю статтю повторно в будь-якому авторитетному виданні, – говорить Ірина Тихонкова. – Як вберегтися від «хижацьких» журналів? Не довіряти сліпо агресивній спам-рекламі та самостійно перевіряти історію журналів по базі Web of Science, використовуючи ISBN видання.

Фактично, Web of Science з’явилась в Україні наприкінці 2015 року. Це доволі дорога база даних, проте передплата за кошти Міністерства освіти і науки України дозволила залучити до роботи з базами Web of Science чимало вітчизняних закладів вищої освіти. Ірина Тихонкова зазначила, що динаміка збільшення кількості запитів з України на 15-20% фіксується щомісяця. Це свідчить про зростання рівня залучення українських науковців до світової науки».

Також протягом семінару розглядались питання підбору тематичних наукових журналів в Journal Citation Report; використання можливостей безкоштовного референс-менеджера EndNote base для створення бази публікацій за темою дослідження та оформлення статей за форматом певного видання; питання створення на наповнення профілю науковця в системі ResearcherID.

Всі матеріали семінару про можливості платформи Web of Science для якісних наукових досліджень в галузі гуманітарних наук у найближчий час буде розміщено на сайті бібліотеки.

Campus LifeІм'я великого українського філософа, поета і народного просвітителя Г.С.Сковороди в офіційній назві нашого університету.