Історія кафедри – це перш за все люди. Кафедрі анатомії та фізіології пощастило – крізь неї пройшли та біля неї були дуже цікаві, талановиті, небайдужі до своєї справи особистості.
Деяких з них ми запросили поділитися своїми спогадами про рок, що пов’язані з нашею кафедрою, Всім від лаборанта до ректора було запропоновано відповісти на два запитання: які асоціації виникають у Вас при згадці про кафедру анатомії та фізіології та що б Ви побажали кафедрі на майбутнє.
Рябова Лидия Яковлевна,
старший лаборант кафедри з 1962 по 1991 рр.
Я пришла на кафедру после окончания университета работать старшим лаборантом и по совместительству вела лабораторные занятия по физиологии человека на дневном, вечернем и заочном отделениях факультетов физического воспитания и естественном почти 30 лет.
В один из первых дней работы, когда я принимала имущество от Евгении Дмитриевны Ткаченко; в аудиторию зашел приехавший из московской командировки аспирант кафедры, которого Евгения Дмитриевна охарактеризовала так: «Это наш кафедральный поэт, кроме того он артист студенческой самодеятельности, к тому же он ведет спортивную рубрику на телевидении». Это был Комаров В.А.
Удивляло и близкое соседство спортивных авторитетов (в хорошем смысле!): Поярков, Лобановский, Жаботинский. О них говорилось как о близких знакомых и даже… наших сотрудниках. Даже довелось присутствовать на экзамене по физиологии человека у Л. Жаботинского. Принимал экзамен проф. Борщевский А.С. Мне приходилось проводить индивидуальные лабораторные занятия по физиологии человека для В. Долгова, бронзового призера Московской олимпиады.
Запомнились первомайские демонстрации, на которые мы выходили всей кафедрой – нас объединяло единение, праздничное настроение и ожиданием радости. Всюду цветы, улыбки, песни.
Запомнились и красочные представления в день праздников на площади Дзержинского, которые организовывала неутомимая и энергичная Л.В. Тайполе со студентами факультета физического воспитания.
Воскресники. Был даже один по уборке снежных завалов во дворе института, когда все сотрудники вышли на аврал; воскресники в колхозах и даже выезды на сельскохозяйственные работы на долгое время, где было ощущение воздуха, простора и общности людей.
Но более всего в памяти моего сердца остались наши кафедральные «пятиминутки», которые стали традиционными накануне праздников 23 февраля и 8 марта. Руководила их подготовкой профорг Т.И. Тринева. Участвовали все. Не меньшее удовольствие получали мы от подготовки к этим праздникам, при недостатке времени и под неодобрительные взгляды начальства (рабочее время!) дело кипело. И особое (тихое) удовольствие доставляли неопубликованные материалы (стихи «в стол»).
Кто из работавших тогда на кафедре может забыть собственный «Кабачок 13 стульев» с нашими шутливыми проблемами? А боевой корабль «Победоносец» с оторванной приставкой, утонченный восточный танец будущей аспирантки Вали Шульги, который она назвала «Лаборант – тоже женщина!»
А разве можно забыть поездку в Сковородиновку, в морозный, холодный день, когда мы под елью угощались тортами и прочей снедью и согревались не чаем…
Знакомые и родные удивляются, что после ухода с работы мы продолжаем интересоваться судьбой друг друга и встречаемся, хоть не часто: годы берут свое.
Моим дорогим «сокафедральникам», старым и молодым, хочу пожелать (кроме традиционных пожеланий) от всего сердца мира, понимания и помощи друг другу, ведь иногда даже доброе слово, жест, улыбка помогают жить и выжить.
Камаев Олег Ивановичдоктор наук по физическому воспитанию и спорту, профессор
аспирант кафедри з по роки.
Воспоминания о кафедре анатомии и физиологии человека ХНПУ им. Г.С. Сковороды как о родном доме – самые теплые. При мыслях о кафедре возникает чувство ностальгии и грусть о том, что это время никогда не вернется.
Пожелания кафедре – сохранить все традиции, всем здоровья и долгих лет жизни.
Швыдкой Евгений Иванович
к.б.н., доцент, зав кафедрой лёгкой атлетики, аспирант кафедры анатомии с 1971 по 1974 гг.
Мои воспоминания о кафедре анатомии и физиологии человека ассоциируются с большим и светлым пятном в моей жизни, в хорошем смысле этого слова. С помощью Божьей и моих друзей я попал на кафедру под руководство, под крылышко профессора Синельникова Якова Рафаиловича и очутился совершенно в другой для меня среде, моя жизнь перевернулась с ног на голову. Это было связано с тем, что я окунулся в мир науки, в мир интересных дел, исследований, в мир знаний новых для меня тогда. Спасибо профессору нашему дорогому, спасибо моим друзьям, которые помогли мне в корне изменить жизнь и стать на ноги.
Думая о кафедре, я вспоминаю труд, интересную работу, интересное общение, интересных людей, которые окружали меня, интересные поездки, бессонные ночи и эксперименты. Кафедра для меня – это тот дом, где я начал учиться работать над собой, искать новые пути, добиваться поставленной цели, всё это очень помогло мне в дальнейшей жизни.
Наш коллектив при Якове Рафаиловиче был боевым, творческим и с научной и с жизненной точки зрения. Жизнь на кафедре кипела и бурлила, мы что-то доставали, чего-то добивались, все помогали друг другу, между нами было здоровое соперничество, которое позволяло добиваться хороших результатов в исследованиях. Мы много печатались, издавались, ездили, докладывали, все успешно защитились в престижных советах. После окончания аспирантуры пошел на свою родную кафедру, alma mater, легкой атлетики, где проработал десять лет, стал доцентом и заведующим кафедры. Заведовал кафедрой с 1984 год – 1994 год.
Я не знаю, как обстоят дела с наукой на кафедре сейчас, на каких ногах она стоит. У нас жизнь бурлила с восьми утра и до позднего вечера. Большое разнообразие тем и проблем, которыми занимались аспиранты, позволяло нам образовываться и совершенствоваться в самых разных областях, если это слегка затихло, я желаю, чтобы возродилось вновь. Чтобы аспиранты были сплоченными, как были мы, ни на кого не надеялись, а только на себя, были дисциплинированными, но прежде всего были людьми честными, порядочными и не равнодушными.
Гогін Олексій Васильович
доцент, зав. кафедрою циклічних видів спорту
аспірант кафедри анатомії з 1973 по 1976 рік
Єдиний колектив викладачів, аспірантів і обслуговуючого персоналу, об’єднаний для вирішення найскладніших навчальних і наукових задач за сучасними вимогами, що можливо тільки за умов створення на кафедрі атмосфери взаєморозуміння, доброзичливості і поваги один до одного, в чому найвагоміший внесок Я.Р. Синельникова.Кафедра анатомії і фізіології людини – взірець для наслідування не тільки у навчально-науковій роботі, а й у створенні найкращих людських стосунків у звичайному житті.
З кафедрою пов’язані важливіші події у житті: зустріч з майбутньою дружиною, весілля і народження сина. Святковість і піднесеність поздоровлень з цими подіями назавжди залишились в нашій пам’яті.
Побажання: підтримувати славетні традиції кафедри, залишатись лідером у впровадженні новітніх технологій і йти «попереду планети всієї»!
Гогина Татьяна Ильинична
к.б.н., доцент, зав. кафедрой физического воспитания,
аспирант кафедры с 1976 по 1980 год
Кафедра анатомии и физиологии – это самые приятные воспоминания. В корне изменилась моя жизнь – судьба, рождение сына, будущее.
Я ведь Винничанка и никогда не думала, что стану Харьковчанкой, но жизнь все изменила. Я получила от неё, как подарок судьбы, самые лучшие годы — это годы учёбы в аспирантуре в прекрасном коллективе. Искреннее тепло, простота в общении, радушие и доброжелательность – вот атмосфера кафедры, на которой я оказалась. Горжусь, что училась на кафедре анатомии и физиологии ХГПУ им. Г.С. Сковороды.
Воспоминания самые лучшие – помню: с утра парикмахерская, белоснежный халат и полная готовность бежать после занятий на свидание с будущим мужем. Но эксперимент – дело святое. Готовлю реактивы (лаб. васкуляризация мышц), крыс «контроль» и «опыт», шприцем ввожу тушь с желатиной в сердечную аорту. И вдруг — прыжок тренированной крысы до потолка. Крыса вверх – а я на пол: тушь вся на мне, халат в горошек, прическа – одно название. Хохот в аспирантской. В дверях профессор Яков Рафаилович: «Ничего Танюша – завтра всё повторим, а на свидание надо бежать».
Сколько приятных и незабываемых минут. Какие поздравления с кафедральными праздниками! Царила прекрасная обстановка.
Вечерами в вестибюле на Фанинском стоял теннисный стол – борьба «кто сильнее».
Можно много-много вспоминать и только прекрасное. А чего стоила предзащита моей диссертации, на которую пришли профессора и доценты со всех вузов. С большой строгостью они обсуждали работу аспиранта. А потом советы как улучшить и что исправить. Это незабываемое.
Я постоянно работаю на Фанинском и очень горжусь, что кафедра не только сохранила традиции, но и приумножила их. Прекрасные аудитории, влюбленные в свою профессию заведующий кафедрой профессор Микитюк А.Н., доценты, преподаватели и лаборантский состав с улыбками, с которых всегда можно брать пример в аккуратности, бережливом отношении того, что есть.
Так держать!
По доброму завидую рабочей атмосфере кафедры. Желаю стать лучшими не только в университете, но и в городе, и на Украине.
Вы этого достойны!
Фоменко Валерий Харитонович
к.б.н., профессор, аспирант кафедры с 1969 по 1972 год
Вспоминая кафедру анатомии и физиологии, руководимой в прошлом профессором Я.Р. Синельниковым, я прежде всего вспоминаю доброжелательность кафедральной атмосферы. Заведующий и доценты кафедры Страхова Е.П., Шапиро С.П., Синаюк Ю.Г., а также соискатели и аспиранты Поляков В.П., Кучеров И.В., Алексеев В.В., Безъязычный В.И. и другие сотрудники, создали ту положительную «ауру», при которой мне предоставились все необходимые условия для роботы над диссертацией. До и после аспирантуры я не встречал такой творческой, дружеской и в тоже время по настоящему рабочей атмосферы, которая «царила» в коллективе под руководством по истине доброго и порядочного человека Синельникова Якова Рафаиловича.
Я был третьим по счету аспирантом, закончившим факультет физического воспитания, которого кафедра анатомии и физиологии, кафедра биологов и врачей, приняла в свои ряды. И поэтому, мы, чувствуя ответственность, предъявляли к себе очень большие требования, были вынуждены много работать, чтобы оправдать оказанное доверие. А позже, работая заведующим кафедрой гимнастики Харьковской государственной академии физической культуры, а потом деканом магистратуры той же академии. с полученные знания я с успехом передавал своим студентам.
В этот юбилейный год хочу пожелать всему коллективу кафедры анатомии и физиологии человека Харьковского национального педагогического университета им. Г.С. Сковороды больших творческих успехов в научно-педагогической деятельности и в личной жизни.
Санжарова Ніна Миколавна
к. б .н., доцент, член кореспондент ІАІА (інтернаціональної академії інтегративної антропології),
майстер спорту з художньої гімнастики,
зав. каф. гімнастики з 1979 по 2005 рік ХДПУім. Г.С. Сковороди, аспірант кафедри з 1975 по 1978 рік
Що для мене кафедра анатомії?
Це найкращі роки мого життя з 1975-1978 рр., коли я мала честь бути зарахованою першою жінкою аспіранткою проф. Я.Р. Синельникова На цей
час це була школа підготовки науковців, які ставали керівниками підрозділів нашого університету. Сева Алексєєв – зав. кафедрою легкої атлетики, якого змінив Женя Швидкий, Таня Рябошапка (Гогіна) – зав. кафедрою фізичної культури, Саша Микитюк, нині проректор з наукової роботи та інші.
Я потрапила до колективу, де кожна людина особистість, відношення до своєї справи – з максимальною віддачею, проблеми кафедри – це особисті проблеми кожного. Це була найнауковіша кафедра в інституті. Одразу на пам’ять приходить чутке відношення та допомога В. Полякова, В. Кучерова, В. Без’язичного, Є. Страхової – всі кандидати наук. Особливе відчуття подяки за допомогу у оволодінні методами гістології, написанні статей Саші инашко і взагалі відношенню у колективі.
Вражає бажання допомагати кожному, хто звертався сюди. Я думаю це і було єдиним прикладом у створенні і колективу кафедри гімнастики.
Анатомія – це перші виїзди на наукові конференції і власне спілкування з корифеями анатомії СРСР, які здійснювалися з 1976 р. і майже по цей час.
Окремим цікавим дійством – це були капусники та свята до яких готувались дуже серйозно і відповідально, де кожний показував на що він здатний. Пригадую на першому році навчання в аспірантурі хлопці, ( викладачі і аспіранти кафедри) співали про мене :
Муж полон ревности и злости
Мне это право, это право все равно
Люблю я трубчатые кости
Давным-давно, давным-давно, давным-давно.
Ученым стать всегда мечтала
Ставил Синельников условие одно
Я приняла — мужчиною стала
Давным-давно, давным-давно, давным-давно.
Я гадаю мені пощастило, бо в нас була дуже дружня команда аспірантів,
Такого складу не було ніде. Яка була велика підтримка під час захисту дисертації у Москві, коли всі були поряд і допомагали. Я думаю коли Синельников виїжджав зі своїм «виводком» багато йому заздрили.
Вважаю необхідним назвати людей, які пішли з нашого життя, світла їм пам’ять: Сева Алексєєв, Ігор Кучеров, Володимир Поляков, Юра Сіна юк, Вадим Крамских, Борис Рогозянський, Георгій Помогайбо…
Хотілося б побажати кафедрі підтримувати старі традиції, бути взірцем університету, а також натхнення у всіх справах і спроможності у втіленні ідей, на які так багата кафедра.
Харченко Людмила Павлівна
к. б. н., професор, декан природничого факультету по 2005 рік
З кафедрою анатомії та фізіології людини у мене особисто пов’язані найпрекрасніші спогади. Кафедра зоології і кафедра анатомії протягом 60 — 80-х років були поруч на пров. Фанінському, 3, де пройшли мої студентські роки, аспірантура і перші кроки викладацької роботи. Я згадую колектив кафедри як дружню, теплу родину, в якій особливо виділявся колектив аспірантів. Відстань розділила наші кафедри, але ми спілкуємося, радимося, і я з великою повагою і любов’ю відношусь до всього колективу кафедри.
А якщо зовсім лірично, то спогади про кафедру – це спогади про прекрасні роки молодості.
В цей прекрасний ювілей – 75-річчя з дня заснування кафедри анатомії та фізіології людини бажаю колективу творчих злетів, створення нових наукових напрямків, ефективної підготовки висококваліфікованих вчителів.
Я бачу майбутнє кафедри, перш за все, в потужному кадровому потенціалі, більшість викладачів – це випускники природничого факультету, які в майбутньому будуть видатними вченими і педагогами високої майстерності.
Я бажаю подальшого розширення аспірантури, щоб наукова робота поєднувалася з навчальним процесом і кафедра в майбутньому зайняла почесне місце в європейській системі підготовки фахівців.
Замнівус Василь Кирилович
к.б.н., доцент,
декан природничого факультету з 1968 по 1978 рр.
До інституту, по конкурсу, мене зарахували в серпні 1964 року, а деканом факультету обрали в 1968 році де я працював до 1978 року.
Сталося так, що кафедра анатомії і фізіології адміністративно підпорядковувалася факультету фізичного виховання, але вдало і зручно територіально була розташована в навчальному копусі №2 поряд з природничим факультетом. Вона органічно вписувалася в наш факультет. Пригадую, що кафедру анатомії і фізіології людини недовго очолював професор Борщевський, а потім – професор Синельников Яків Рафаїлович, молодий, кваліфікований вчений, який чимало зробив для інституту, в тому числі, і для нашого природничого факультету. На факультеті читав лекції і проводив лабораторно-практичні заняття висококваліфікований, добре підготовлений доцент Модієвський і молоді асистенти без наукових ступенів і звань.
Кафедра набирала силу, активізувалась науково-дослідна робота викладачів, студентів і аспірантів. Завідуючий кафедрою професор Синельников Я.Р. організував так науково-дослідну роботу, що викладачі, які мали учбове навантаження на нашому факультеті, не лише давали студентам глибокі знання, а і захистили кандидатські дисертації. Це зокрема Без’язичний В.Г., Алексєєв В.В., Кучеров І.В., Поляков В.П.
Не можна не згадати чудових жінок-викладачів доцента Страхову Є.П., ентузіастку і патріотку Триньову Т.І.. Вони багато працювали з студентами, які їх надзвичайно любили і поважали.
Навчальну та наукову роботу старанно забезпечували кваліфіковані лаборанти. Так лаборант Кунчич Григорій Феоктистович створив лабораторію-майстерню, яка забезпечувала наукову роботу і навчальний процес не лише своєї кафедри, а й нашого факультету. З великою повагою ми йшли до Григорія Феоктистовича, який всім подавав допомогу, він інвалід Великої Вітчизняної війни, був великим трудівником і патріотом.
Ще пригадується наша співпраця і добрі стосунки з кафедрою анатомії і фізіології людини. Це будівництво поруч з учбовим корпусом №2 теплиці і віварія. Зав. кафедрою Синельников Я.Р. завжди подавав велику допомогу в залученні студентів факультету фізичного виховання у виконанні трудомістських робіт в будівництві. Ми будували господарським методом, нас об’єднувала спільна мета – треба було поліпшити матеріальну базу, краще організувати навчальний процес. За роки моєї праці доцентом і деканом природничого факультету, працюючи поруч з кафедрою анатомії і фізіології людини на чолі з висококваліфікованим вченим Синельниковим Я.Р. людиною доброї душі, доброзичливої і толерантної, вважаю, що в ті часи було чимало зроблено для розвитку і процвітання нашого вузу, який любив і любитиму надалі.
Іде ХХІ сторіччя. Нові умови, нові люди, нові вимоги. Вважаю, що викладач вузу повинен не тільки знати свій предмет, а вміти передати свої знання студенту і учневі. Отож непогано б було, щоб один раз на рік викладач провів відкритий урок для вчителів-біологів району чи для вчителів і учнів школи.
Кафедрі анатомії і фізіології людини з симпатією, з любов’ю і від щирого серця бажаю всім-всім міцного здоров’я, значних успіхів, високих злетів і наснаги.
Балбенко Степан Юрійович
к. пед. н., професор, декан факультету фізичної
культури з 1978 по 2000 рік
Кафедра анатомії та фізіології людини для мене це високий професіоналізм викладачів і лаборантів, співробітників поєднаний з високим почуттям відповідальності і гуманного відношення до студентів.
На заняттях з анатомії, фізіології, гігієни, ЛФК завжди панувала робоча атмосфера, завжди працювали з технічними засобами навчання від елементарних в 69-ті роки до сучасних.
Заняття були тісно пов’язані з майбутньою професійною діяльністю (педагогізація навчального процесу), якщо вивчались якісь розділи і функції, то обов’язково розглядалась участь при виконанні фізичних вправ, використовуючи і самих студентів.
Особлива атмосфера гуманізму відчувалась на екзаменах, студенти спокійно користувались таблицями, наочними посібниками, скелетами і т. ін.., що знімало і напругу, і підвищувало якість відповідей студентів.
Випускники факультету на зустрічах через десятки років відзначають, що їх знання з анатомії, фізіології дивують колег з якими вони працюють, перепитуючи чи не мають вони медичної освіти, звідки Ви це знаєте? Ось і в цьому році таку оцінку роботи кафедри дала випускниця 1981 р. на зустрічі 10 червня 2006 р.
Кафедра анатомії і фізіології для факультету фізичної культури – це краща кафедра факультету майже з усіх видів діяльності підрозділу (наукова робота, виховна, публікації). Це кафедра відтворення і поповнення спортивних кафедр молодими викладачами через аспірантуру своїми кращими випускниками. Для мене особисто це були перші друковані тези, як учасника наукової студентської конференції, науковий гурток кафедри завжди працював плідно.
Для мене кафедра анатомії і фізіології це невід’ємна професійна одиниця підготовки учителя фізичної культури, це рідна кафедра факультету, без неї факультет існувати не може.
Що побажати? Зберігати, узагальнювати все краще, що було, що буде, як завжди було, йти в ногу з вимогами часу, з життям. Високої професійної наснаги, любові до справи і студентів, відданості справі, а студенти як бумеранг все повернуть і кафедрі, і кожному викладачеві.
Бажаю всім викладачам і співробітникам міцного здоров’я (воно всьому голова), особистого щастя, удачі.
Хай Вам щастить!
Городиський Микола Іванович
к. пед. наук, професор кафедри інноваційних технологій,
декан факультету фізичної культури з 2000 року
До свого 75-річного ювілею колектив кафедри анатомії та фізіології людини підійшов як добре відомий й визнаний не тільки на нашому факультеті та університеті, але й в Україні та за її межами.
У роботі кафедри гармонійно поєднуються процеси підготовки студентів, науково-педагогічна діяльність, що спрямовані на здобуття майбутніми вчителями ґрунтовних знань в області анатомії та фізіології людини, що, на мою думку, є невід’ємною частиною професійної підготовки висококваліфікованих фахівців.
Колектив кафедри наділений високим інтелектуальним потенціалом, заслужено користується популярністю та авторитетом, успішно розвиває і вдосконалює свою плідну діяльність. Викладачі кафедри впродовж навчального процесу виявляють не тільки професіоналізм і принциповість, а й турботу та повагу до студентства.
Бажаю колективу кафедри анатомії та фізіології людини подальшого розвитку, творчих успіхів в науці, особистого благополуччя!
Волкова Оксана Георгіївна
професор практичної психології,
декан факультету психології та соціології з 1995 року
Перша зустріч з кафедрою анатомії та фізіології відбувалася ще в студентські роки. Я закінчувала наш університет, вчилася я на фізматі але ми вивчали анатомію та медицину Перші зустрічі з вивченням анатомії пам’ятаються яскраво, особливо запам’яталися лабораторні заняття. Пам’ятаю – тримала серце жаби на долонях, воно билося, ми його вивчали. Дуже товаришували зі студентами біологічного факультету. Пам’ятаю день біолога, який завжди святкувався на природничому факультеті. Нас студенти запрошували і пригощали стравами з жаб’ячих стегенець і т.п.
Коли я стала працювати, побачила, що на кафедрі анатомії та фізіології людини зібрано дуже багато цікавого матеріалу, є музей. Оскільки студенти факультету психології та соціології вивчають анатомічно-фізіологічні дисципліни, то ми в постійному зв’язку з кафедрою. Наші студенти вивчають основи біології, анатомію і еволюцію нервової системи, фізіологію ВНД, психофізіологію, антропологію, антропогенез. Це великий блок дисциплін, який забезпечується кафедрою анатомії та фізіології людини.
Маю нагоду подякувати кафедрі за її роботу. Студенти з дуже великою цікавістю вивчають ці дисципліни. Вони важкі для них, бо, мабуть, недостатня шкільна підготовка. Але кафедра коректує ці недоліки і студенти вдячні і я від їх імені дякую за це кафедрі, всім викладачам: Слюсареві В.Ф., Комісовій Т.Є., Коцу В.П. – це молодий викладач, але його дуже люблять і поважають студенти.
І з другого боку, хочу відмітити (і це відмічають і студенти) дуже високий рівень вимогливості викладачів кафедри, який цінується студентами.
Так склалося, що на певному етапі ми стали сусідами – переїхали на Фанінський. Тепер працюємо в тісному контакті. І в цьому плані, наш факультет і деканат відмічає дуже чітку роботу кафедри. Тут все гарно налагоджено, колектив кафедри має професіональний колектив, від самих молодих до досвідчених, що приємно і це слід відмітити. Взаємозаміна, обізнаність, швидке вирішення будь якої проблеми – це характерні риси кафедри анатомії та фізіології.
Оскільки ми психологи і для нас це важливо, то хочеться сказати про приємну, доброзичливу атмосферу на кафедрі. Ми часто зустрічаємось в театрах, на концертах. Це свідчить, що нас цікавить більше ніж тільки те, що відбувається на роботі, в стінах університету.
Євдокимов Віктор Іванович
д. пед. н., професор, перший проректор з навчальної роботи з 1975 року
При назві «кафедра анатомії та фізіології людини» завжди з’являються асоціації, пов’язані з людьми, а може, ще й точніше, конкретно з однією людиною – це Синельников Яків Рафаїлович. Я глибоко переконаний в тому, що великі й добрі справи, та доречи й погані теж, роблять особистості. Ось якраз Яків Рафаїлович зробив так багато для кафедри і, на той час для педагогічного інституту, щоб ця кафедра була добре відома як в Україні, так і далеко за межами цієї держави, в тому числі й за межами Радянського Союзу. Я був в Карловому університеті (Прага, Чехія) і так трапилось, що декілька кафедр відвідав, в тому числі й кафедру анатомії людини, і там побачив гордість нашого інституту – атлас. І просто було приємно, що це зробили наші люди, що їх вшановують в усьому світі. Як мені сказали, цим навчальним посібником користуються десятки країн. Це ось такі асоціації виникають, коли згадуєш про минуле кафедри.
Я ось так думаю, ніщо не робиться на пустому місці. Щоб зробити щось важливе, масштабне, треба щоб була достатня основа, як говорять по-українськи: підмурок, на якому тримається вся будівля.
Попередники зробили так багато, що ви, піднімаючись на їх плечі, тепер можете зробити набагато більше. Тим паче, що у вас для цього є всі можливості. Але в усіх великих масштабних справах дуже важливим є морально-психологічний настрій. Тобто, який клімат створено попередниками і чи дозволяє ота атмосфера, в якій вони працювали піднятися на більш високий рівень. Я переконаний, що це справді так, що у вас міцний, дружний, згуртований, в науковому відношенні – високопрофесійний колектив, який може зробити дуже багато. Мова не йде про те, що ці навчальні посібники будуть використовуватись в усьому світі. Такі явища бувають дуже рідко. Але тут важливо не розгубити, не втратити, зберегти і вдосконалити все краще, що напрацьовано на вашій кафедрі.
Ось для цього є всі можливості. Я вам бажаю успіху.
Тринева Татьяна Ивановна
преподаватель кафедры с 1949 по 1983 год
На кафедру анатомии педагогического института им. Г.С. Сковороды я пришла в 1949 году (после страшных лет войны и окончания ХГУ).
34 года работы на кафедре (1949 – 1983) это не просто вся моя жизнь – это золотые страницы моей жизни.
Я попала в большой коллектив честных тружеников, любящих свое дело, умеющих пополнять свои знания и щедро делиться ими со студентами. Члены этого коллектива умели дружить и украшать жизнь друзей.
Кафедра обеспечивала изучение наших предметов не только на биологическом факультете и факультете физического воспитания (стационар и заочное отделение), но и преподавала на курсах медицинских сестер (девушки филфака и физмата).
Большая работа проводилась со школьными кружками.
Коллектив кафедры обеспечивал эту огромную учебную работу, успешно выполняя учебные планы. В работе кафедры активно участвовала мощная профгруппа.
Жизнь кафедры украшала «подпольная» организация «Девичник», членами которой были женщины – сотрудники кафедры. Позже в организацию (пройдя серьезные испытания) был принят один мужчина – Комаров Василий Андреевич. Ему тут же была присвоена кличка «Осколок Девичника».
Сколько счастливых дней подарил нам «Девичник»: мы достойно отмечали праздники страны, дни рождения (особенно ЮБИЛЕИ), различные семейные события и т.д.
Девичник – солнышко в моей жизни.
Девичник говорил стихами. Лучше других их творила Тамара Исааковна Рахайлова:
Было время золотое,
Был «Девичник» молодой,
НИЧАВО в нас не болело
И стихи лились рекой
Пусть белеют наши косы,
Лишь бы в сердце был задор,
В дружном нашем «Бабушате»
Есть душе большой простор!
В своих стихах славил «Девичник» Василий Андреевич Комаров:
Прекрасен май он в пенье птичьем
И не берут его года
Ура!
Да здравствует Девичник
Да будет юным он всегда!
Принимай-ка поздравления
От наших девчоночек!
Елочки-сосеночки
По неизвестным причинам организация «Девичник» почему-то переименовалась в «Бабушатник». Это не повлияло на нашу дружбу. Мы продолжаем встречаться, обниматься и (почему?) пускать слезу.
Будущее кафедры:
Пусть будет легким
труд нелегкий.
Пусть МИР на кафедре царит
Пусть Комаров
до лет глубоких
Стихами с Вами говорит.
Безъязычный Виктор Игнатьевич
к. б. н., доцент кафедры анатомии с 1969 по 2001 год
Первый раз я пришел на кафедру в 1968 г. Яков Рафаилович Синельников сказал как философ: «Иди». Это значило – осваивай методики. Ну, я и пошел, помогал Полякову В.П., где и сам научился макромикроскопической анатомии. Это за год, пока не был в аспирантуре. Соответственно, Яков Рафаилович посмотрел на это и принял меня в октябре месяце в аспирантуру.
Неофициально я на кафедре с 1968 года, а официально с 1969 года, где и работал до 2001 года. Я что хочу сказать, атмосфера всегда на кафедре была прекрасная. То есть, мы пришли из спорта, а здесь все такое для нас было особое, хотя и там я статьи писал по биомеханике, а здесь по анатомии. И на анатомии мне повезло встретить таких учителей как Яков Рафаилович, Страхова Евгения Павловна, Шапиро Суламифь Павловна, ее муж Иосиф Исаакович, да и Бобин Владимир Викторович. Это все было благодаря, конечно, Якову Рафаиловичу, потому что он был коммуникабельным человеком и нам не давал расслабиться.
Я считаю, что вся моя последующая жизнь после 1969 года состоялась благодаря Якову Рафаиловичу. После окончания аспирантуры хотел пойти на легкую атлетику, но он меня, что было удивительно, оставил на кафедре. Было трудно, конечно. И защищаться – то он послал меня не в Харьковский мединститут, а в Курский мединститут. Он молодец – за всех нас боролся. Вот только я закончил аспирантуру, он сразу нашёл мне место работы. Если ты старший преподаватель, то ты будешь получать большую зарплату. Старшего получил – он следующего вытаскивает, а первый переходит на доцента. Заботился он обо всех, как и Микитюк А.Н. заботится сейчас. Микитюк А.Н. у него учился и научился самому лучшему: заботиться о людях. Это была самая большая кафедра (с аспирантами и всеми 28-30 человек). Заведующий профессор Я.Р.Синельников любил всех и неадекватно относился к лентяям, прогульщикам, непорядочным (пример: младшие лаборанты – девочки – менялись каждые два года). Основной состав всегда оставался благодаря их отношению к работе. Взаимоотношения (независимо от занимаемого положения на кафедре) были нормальные. Всегда отмечались все государственные и личные праздники с организацией самодеятельности и с любовью друг другу. Каждый сотрудник кафедры (по мере роста – защитил диссертацию на соискание степени кандидата биологических наук, зав. кафедрою намеревался через вышестоящие структуры деканатов и института) повышал свою должность, а соответственно и оклад, благодаря заботам зав. кафедрою.
Коллектив кафедры за все годы, которые я знаю (с 1968 – 2001 гг.) как при профессоре Синельников Я.Р. (с 1968 – 1991 гг.), так и при профессоре Микитюке А.Н. (с 1991 – 2001 гг.) пользовался и пользуется авторитетом в институте, а именно в ректорате, в деканатах, кафедрах, в профсоюзе и между всеми сотрудниками института.
Желаю всем добра, здоровья, успехов в работе, научной и педагогической деятельности, никаких завистников, склочников, лентяев и долголетия.
Друзь Валерий Анатолиевич
д. б. н., профессор каф. практической психологии ХНУВД
аспирант кафедры с 1962 по 1965 год
На кафедре анатомии и физиологии человека работал с 1958г. по 1994 г.
Трудно найти слова, которыми можно описать возникающие ассоциации при воспоминании о кафедре анатомии и физиологии человека ХГПИ.
Это была единая семья, родной дом, очаг душевного тепла и увлеченности работой. То, что вкладывается в понятие Отчий дом.
Лично для меня эти воспоминания ассоциируются с бригантиной в Алых парусах.
Нынешнему поколению кафедры анатомии и физиологии желаю душевной энергии, физических сил,
которые дадут Вам возможность вынести из нелегкого времени перемен теплые воспоминания о нашем Отчем доме.
Дорошенко Сергій Іванович
д. ф. наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
проректор з навчальної роботи з 1967 по 1975 рік
Коли ви просите мене згадати найяскравіші епізоди, пов’язані з кафедрою анатомії та фізіології нашого колись інституту в час мого проректорства, в моїй пам’яті спливає передусім колектив цього важливого навчально-методичного і наукового підрозділу. Це був колектив згуртованих, працьовитих однодумців, цементуючим центром якого був завідувач кафедри, доктор медичних наук, професор Яків Рафаїлович Синельников. Для цього у нього були всі дані: і умілого керівника і організатора, як тепер кажуть, — менеджера, і авторитетного викладача, і знаного вченого.
За існуючою тоді традицією я відвідував заняття викладачів різних рангів усіх кафедр і факультетів. Був на лекціях Я.Р. Синельникова, тому не з чужих слів можу сказати: він був блискучий лектор. Молодому поколінню викладачів було в кого вчитися, як і вчитися в досвідчених, висококваліфікованих доцентів В.А. Комарова, Ю. Модієвського, Т. І. Триньової, С.П. Шапіро, навчально-виховна і наукова діяльність яких високо цінувалася не тільки на факультеті фізичного виховання, а й в усьому педагогічному інституті.
Серед структурних навчально-наукових одиниць кафедра анатомії і фізіології відрізнялася наявністю аспірантури, навчаючись в якій, проходили науковий вишкіл випускники рідного інституту, які й залишалися в стінах рідної alma mater, пліч-о-пліч працюючи з своїми вчителями і наставниками. Я знав і добре пам’ятаю цих непересічних молодих дослідників, якими пишалася і пишається не тільки кафедра анатомії і фізіології. Це – нині професор, доктор педагогічних наук, завідувач кафедри Олександр Миколайович Микитюк, після успішного завершення аспірантури доценти Всеволод Володимирович Алексєєв, Тетяна Іллівна Гогіна, Віктор Гнатович Без’язичний, Володимир Петрович Поляков, Віктор Федорович Слюсарев, Валерій Харитонович Фоменко, Євген Іванович Швидкий.
Відомо, що кожна кафедра по-своєму складна. Але за складністю створення нормального навчального процесу кафедра анатомії і фізіології не поступається навіть кафедрі хімії своєрідністю підготовки й проведення занять з різного роду препаратами. Не один раз відвідуючи заняття працівників цієї кафедри, доводилося переконуватися у відповідальному ставленні до своїх виробничих обов’язків лаборантів – Любові Трохимівні Горобець, Григорія Костянтиновича Кунчича, Тамари Ісааківни Рахайлової
З побажань, які ви просите висловити щодо нині діючої кафедри анатомії і фізіології, хотілось би виділити лише одне.
Приємно, що сьогодні викладацький і науковий потенціал кафедри анатомії і фізіології не втратила: вона повністю укомплектована викладачами вищої кваліфікації (проф. О.М. Микитюк, І.А. Іонов, доценти О.В. Без’язична, Л.В. Білоусова, В.П. Коц, Т.Є. Комісова, В.Ф. Слюсарев, Ж.Л. Козіна викладачі Н.Ф. Теремецька, Л.П. Коваленко), які, як і викладацький склад попередніх років, користуються повагою студентів і колег-викладачів факультету й університету. На кафедрі успішно функціонує аспірантура, допоміжний персонал забезпечує належний рівень проведення лабораторних занять і наукових досліджень,- що свідчить про збереження викладацьким складом добрих традицій рідної кафедри, тому й побажання: зміцнювати і розвивати все позитивне, що накопичувалося десятиріччями, і передавати його наступним поколінням викладачів вищої педагогічної школи, молодим ученим, вихователям завтрашніх учителів.
Турко Іван Федорович
директор бібліотеки з 1963 року
Я прийшов в ХДПІ в листопаді 1963 року і зразу став членом Ради інституту (за положенням, директор бібліотеки обов’язково мав ним бути). І що мені запам’яталося тоді, це те, що завідуючий кафедри анатомії та фізіології Борщевський і завідуючий кафедрою музично-педагогічного факультету Крамаренко були саме такі колоритні фігури, на які я зразу звернув увагу. Вони часто виступали на Раді інституту. А через деякий час Борщевського на посаді завідуючого кафедрою анатомії та фізіології змінив професор Синельников Я.Р.. Так трапилося, що Якова Рафаїловича і мене одночасно приймали в кандидати, а потім і в члени КПРС. І з цього часу ми стали друзями, соратниками і таке інше. Потім Яків Рафаїлович став головою профспілкового комітету і його заступником був обраний я. На жаль, Яків Рафаїлович пропрацював на цій посаді 2 терміни і йому на зміну прийшов інший голова профспілки, але те що ми намітили в профспілковій роботі – виконали. Це стосується і відпочинку в літньому таборі «Гайдари».
Запам’ятався один випадок, коли святкували 60-річчя від дня народження Якова Рафаїловича і від друзів оголосили виступ заступника голови профспілки, директора бібліотеки Турка І.Ф., то тут реакція керівництва вузу була така: «А ми що хіба не друзі?!». Мене вразила кількість друзів на цьому ювілеї та щирість привітань.
Я дуже поважаю вашого нинішнього завідуючого кафедрою О.М. Микитюка, з яким також маю дружні стосунки ще з того часу, коли він почав працювати в партійному бюро. Що хочеться побажати. Під керівництвом завідуючого кафедрою О.М. Микитка кафедра ще більше піднімала наукову роботу та продовжувала тісні зв’язки з бібліотекою. Так, держати і обов’язково не старіти!
Слюсарев Віктор Федорович
к. б. н., доцент кафедри анатомії та фізіології людини
аспірант кафедри з 1979 по 1982 року
З кафедрою анатомії та фізіології людини пов’язані останні 30 років моєї трудової діяльності. Ще у студентські роки кафедра приваблювала мене тим, що це був дружній, творчій колектив з великим науковим потенціалом, яким керував доктор медичних наук, професор Синельников Яків Рафаїлович. Цікавою для мене була й проблема, яка розроблялась на кафедрі – «Вплив фізичних навантажень на структуру та функцію різних органів та систем організму людини і тварин різного віку».
Свої перші кроки в науці я робив під керівництвом доцентів кафедри Синаюка Ю.Г. та Алексєєва В.В. у 1976 році, а у 1979 році вступив до аспірантури. На кафедрі були створені сприятливі умови для проведення наукових досліджень та написання дисертаційної роботи. Усі члени кафедри всіляко допомагали мені в процесі отримання знань з анатомії, загальної та спортивної фізіології, в налагодженні методик дослідження, в питаннях підбору матеріалу дослідження.
Та найбільш вдячний я кандидату біологічних наук, доценту кафедри Алексєєву Всеволоду Володимировичу. Це людина, яка волею долі була завжди поруч зі мною і в студентські роки (тренер), і в роки навчання в аспірантурі (консультант), і в роки викладацької діяльності (колега). Він багато чому навчив мене, допоміг усвідомити моє призначення, був моїм наставником і другом.
Я щасливий, що багато років працюю доцентом цієї кафедри. Робота у молодому, згуртованому колективі доброзичливих, допитливих, цілеспрямованих людей, яким керує досвідчений педагог і науковець доктор педагогічних наук, професор Микитюк Олександр Миколайович, є справжнім задоволенням. Бо кожен день, кожен рік несуть нові враження і бажання працювати ще краще.
Впевнений, що і в майбутньому завойовані кафедрою позиції не будуть втрачені. Від щирого серця бажаю колективу подолання нових вершин.
Гетьманець Михайло Федосійович
д. філ. н., професор,
ректор ХДПІ ім. Г.С. Сковороди з 1966 по 1970 роки
Для кожного керівника навчального закладу ключовою проблемою була і залишається проблема кадрів,
передусім якісний склад кафедр, оскільки саме вони здійснюють навчальну роботу. Приступивши до роботи на посаді ректора, я почав вивчати кафедри, аналізувати їх роботу, придивлятися до керівників. Кафедра анатомії і фізіології здалася мені найбільш благополучною, науково збалансованою. Завідувач – доктор медичних наук, професор Синельников Я.Р. — основне ядро, кваліфіковані, науково перспективні доценти — Мокієвський Ю.М., Синаюк Ю.Г.
Мені дуже сподобалися відданість справі, ініціативність і підприємливість завідуючого, який щодня щось планує, дістає, перебудовує, щоб створити в наших скромних умовах навчальну базу, подібно до медичного інституту. Яків Рафаїлович прийшов до нас на роботу рік тому із Харківського медичного інституту і добре знав, якою повинна бути навчальна база кафедри анатомії і фізіології. На моїх очах створювалися наочні посібники, лабораторії, анатомічний міні музей. Пам’ятаю такі цікаві факти, кафедра займала ціле крило в навчальному корпусі на Фанінському провулку. Під ним у підвалі, ще до нас, господарча частина організувала пральню для потреб гуртожитку. Щодня гуркотіли пральні машини, підіймався пар і стояв сморід, як у лазні. Завідувач почав доводити мені, що ця господарча служба абсолютно недоречна в навчальному корпусі і просив передати це приміщення кафедрі. Я повністю поділяв його думку, але не так легко було позбавитися матеріальних цінностей, які були на балансі інституту. А коли міністерство дало дозвіл на демонтаж, Яків Рафаїлович розгорнув таку кипучу діяльність, що за лічені дні винесли обладнання, зробили ремонт, поставили столи і ванну з трупним матеріалом. Такої лабораторної бази не було в жодному педагогічному інституті.
Комісова Тетяна Євгенівна
кандидат біологічних наук, доцент кафедри анатомії та фізіології людини
аспірант кафедри з 1988 по 1991 рік
Кафедра анатомії для мене — це улюблена праця, бо велике щастя для людини, коли вона займається тим, що їй подобається. Все це можливо завдяки тій атмосфери творчості, порозуміння, взаємодопомоги, поваги, що панує на кафедрі.Ще в аспірантурі ми вчилися бути не тільки висококваліфікованими фахівцями, але й доброті, людяності, бо поруч на кафедрі завжди були люди, які є носіями високої наукової культури, порядності.
В останні роки покращилися умови праці: на кафедрі був зроблений сучасний ремонт, з’явилося нове технічне обладнання, проте «родзинкою» кафедри залишається анатомічний музей, у створенні якого приймали участь декілька поколінь викладачів кафедри та студентів природничого факультету. Талісманом кафедри є розроблений доцентами В.В. Алєксєєвим, В.Г. Без’язичним тредбан – пристрій для дослідження впливу фізичних навантажень у щурів. На ньому працювали майже всі аспіранти кафедри в тому числі і я. Методики з використання тредбану допомогли здійснити багато кандидатських та докторських дисертацій, тому це обладнання стало невід’ємною частиною наукової роботи, що виконується на кафедрі.
Користуючись нагодою хочу виразити велику подяку своєму науковому керівнику проф. Алі Іванівні Гладковій, яка відкрила для мене шлях до науки.
Бажаю всім колегам здоров’я, здійснення бажань, і щоб завжди на кафедрі зберігався цей особливий дух творчості, любові, людяності.
Теремецкая Наталия Фёдоровна
зав. лабораторией кафедры анатомии,
работает на кафедре с 1973 года.
Слова «кафедра анатомии и физиологии» у меня прежде всего ассоциируются с незаурядными личностями, с людьми, благодаря которым кафедра стала домом, куда хочется приходить.
Кроме высокого профессионализма всего коллектива кафедры, я хочу вспомнить огромную эрудицию Я.Р.Синельникова, то, как он знал и любил Пушкина, бесконечную доброжелательность и понимание проблем каждого Е.П.Страховой, анекдоты В.П.Полякова, неутомимую энергию Ю.Г.Синаюка, тонкий юмор Т.И.Рахайловой, уравновешенность и сдержанность Л.Я.Рябовой, стихи В.А.Комарова и романсы В.В.Герасимова, его замечательное слово «прекрасно!», интеллигентность и бескомпромиссность В.В.Алексеева, энтузиазм и напористость Т.И.Тринёвой, во многом благодаря которым жизнь кафедры украсили замечательные праздники. И, конечно, аспиранты! Молодые, веселые, энергичные! Они хорошо дополняли академическую строгость профессоров и доцентов. Тепло становится на сердце при воспоминании о моих коллегах-лаборантах – Наташе Чепурной, Тане Вытыщенко, Любе Горобець. Все вместе эти люди делали из нашей работы праздник.
Один эпизод из кафедральной жизни. В советские времена многие химические реактивы можно было купить только в Москве. Поэтому, когда Я.Р.Синельников ездил туда в командировки, аспиранты и лаборанты пользовались возможностью передать через него свои заказы. И однажды, вместе с заявками на реактивы у заведующего кафедрой подписали и ходатайства на кондитерские фабрики г.Москвы о поставке их продукции для кафедры анатомии и физиологии Харьковского педагогического института. Яков Рафаилович в спешке подписал эту бумагу среди большого количества других. А внимательно прочитал её уже сидя в поезде. По свидетельству очевидцев, а это были наши аспиранты, возмущению его не было предела! Но… «заявку» он выполнил лично и в полном объёме!.
Хочется сказать слова благодарности нынешнему заведующему А.Н.Микитюку за отзывчивость и неравнодушие.
Я желаю, чтобы всем сотрудникам кафедры хотелось приходить на работу, чтобы здесь они находили понимание и поддержку.
Спасибо всем за пройденный вместе путь.
Филь Лидия Степановна
к. б. н., доцент, работала в ХГПИ с 1958года по 1991 год
Яркое впечатление на меня произвел заведующий кафедрой анатомии и физиологии, доктор медицинских наук, профессор Яков Рафаилович Синельников, который сколотил дружный, работоспособный коллектив, подпитывая его им подготовленными научными кадрами из числа студентов. Это был человечный человек, мудрый советчик, общительный, высокий профессионал.
Коллектив кафедры добросовестно трудился и умело оригинально организовывал проведение торжеств. Особенно остались глубоко в памяти празднование дня 8-го Марта, которое отличалось особым остроумием, весельем, находчивостью их организаторов, среди которых следует отметить доц. кафедры Василия Андреевича Комарова и ныне профессора Николая Григорьевича Самойлова.
Желаю коллективу кафедры дальнейших успехов в подготовке высокопрофессиональных кадров для школы!
Філь Степан Миколайович
к. п. н., професор, декан факультету фізичної культури
з 1962 р. по 1972 р.
Кафедра анатомії та фізіології педагогічного інституту ім.. Г.С. Сковороди залишилась у моїх спогадах (як викладача та декана 1958-1979 рр.) як злагоджений механізм вузівського колективу, спроможний вирішувати різноманітні завдання вищої школи.
У навчальному процесі не було проблем відвідування занять чи успішності студентів. Територіальна близькість до гуртожитку робила близькою для викладачів виховну роботу в ньому та інше.
Не можна уявити кафедру без Василя Порфирійовича Панова – фундатора факультету, або Миколи Євдокимовича Тесленка з його «пробою сидячи-лежачи» та методикою особистої рухової активності і Тетяни Іванівни Треньової, та інших.
Але особливо залягло в пам’яті місце кафедри у розвитку науки серед вихованців факультету фізичного виховання. З приходом на кафедру професора Якова Рафаїловича Синельникове ступінь кандидата наук здобули багато випускників факультету, їхні імена відомі, не буду перераховувати. Серед них є і ті, що згодом стали докторами наук, організаторами науки в інших вищих навчальних закладах України (В. Завацький, А. Ровний та інші).
Чепурная Наталья Петровна
к. б. н., доцент кафедры зоологии Национального педагогического университета им. М.П. Драгоманова (г. Киев)
старший лаборант кафедры анатомии 1977-1987 гг.
За 75 лет своего существования кафедра анатомии и физиологии человека Харьковского пединститута для многих людей была не просто местом работы, но и, без преувеличения, родным домом, в котором плодотворно работали, учились, дружили, проводили свой досуг, получали путёвку в жизнь.
Прежде всего удивляло невероятно теплое и доброжелательное отношение в коллективе. При чем это отношение не зависело от того, какую ты должность занимаешь. Кафедра учила работать и не просто работать, а творчески, с полной отдачей; кафедра воспитывала быть добрым, порядочным; кафедра заставляла стремиться быть образованным, интеллигентным. Во всем этом, безусловно, была заслуга нашего глубокоуважаемого, талантливого руководителя – профессора Синельникова Якова Рафаиловича.
Коллектив кафедры 70-х – 80-х годов уже прошедшего 20 столетия был очень разнообразен: было очень много талантливой молодежи, людей старшего возраста с огромным опытом. И все мы были единой командой, одной семьей. Всегда присутствовала взаимовыручка; и в горе и в радости мы были вместе. А какие на кафедре были праздники…
Кафедра, в первую очередь, может гордиться не только своими научными достижениями, сколько теми людьми которые работали и работают на кафедре, которые трудятся в других учреждениях, находятся на заслуженном отдыхе и которых, к сожалению, нет среди нас.
Это были и есть яркие личности не зависимо от должностей и звания, профессионалы и специалисты. Слова огромной благодарности Микитюку А.Н., Крамских В.Н., который очень рано ушел из жизни, Теремецкой Н.Ф., которые сыграли огромную роль в моей дальнейшей жизни.
Хочется пожелать кафедре дальнейшего процветания, сохранить этот дух и традиции.
Рахайлова Тамара Исааковна
Работала ст. лаборантом на кафедре с 1957 по 1989 год
Кафедра – это мой второй дом за 36 лет. Там я встретила настоящих друзей: Т.И. Триневу (идейный руководитель), Л.Я. Рябову, верную подругу, боевую подругу, которая готова была прийти на помощь и советом и делом. Е.П. Страхову, с которой мы переписываемся по сей день, потому что по состоянию здоровья уже не можем ходить друг к другу. Она тоже очень верный товарищ. Танечка Самойлова добрая, отзывчивая, которой очень не повезло в жизни и это отразилось на её здоровье. И все остальные «девочки», с которыми пришлось работать, все оставили очень теплые воспоминания. А «музчины» — это вообще… Такие галантные, воспитанные, веселые, музыкальные. Очень жаль, что многие ушли из жизни очень рано. Помню наши взаимные поздравления с 8 Марта и 23 февраля. Это незабываемо. Сколько радости было при подготовке к празднику. Столько стихов, выдумки, вдохновения. А Сковородиновка? Мы жили интересной, активной жизнью. В таком коллективе при зав. каф. Я. Р. Синельникове было интересно работать. Было взаимопонимание, взаимоподдержка. Вспоминаю кафедру очень тепло.
Желаю коллективу кафедры быть сплоченным. Успехов в работе, чтобы никто не уезжал ни в какие Америки, а у себя дома делал жизнь достойной и отношения «высокими». Благополучия и успехов всем. А еще добра, чтобы у всех все было хорошо.
Ім'я великого українського філософа, поета і народного просвітителя Г.С.Сковороди в офіційній назві нашого університету.
Українська
English
