ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ!

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка на вимогу працівника має бути перенесена на інший період у разі (обов’язкове перенесення на вимогу працівника):

• порушення власником або вповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки згідно з ч. 11 ст. 10 Закону про відпустки (не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну);
• несвоєчасної виплати працівнику власником або вповноваженим ним органом заробітної плати за час щорічної відпустки, що передбачено ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки (не пізніше ніж за три дні до початку відпустки).

Відпустку також має бути перенесено на інший період або продовжено відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відпустки» у випадках:

1. тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;
2. настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
3. збігу щорічної відпустки з навчальною відпусткою;
4. виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або вповноваженим ним органом.

Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період із додержанням вимог ст. 12 Закону України «Про відпустки»:

• основна безперервна частина відпустки становитиме не менше 14 календарних днів;
• невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;
• відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством;
• у разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана (лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 р. № 30/13/133-12).

В окремих випадках ( як виняток) у зв’язку з виробничою необхідністю, коли надання відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відобразитися на роботі підприємства, відпустка може бути перенесена з ініціативи роботодавця. Таке перенесення відбувається з дотриманням таких умов:

• наявність письмової згоди працівника та згоди профспілки;
• частина відпустки (тривалістю не менше ніж 24 календарних днів) буде використана в поточному робочому році;
• основна частина щорічної відпустки становитиме не менше 14 календарних днів.

У наказі про перенесення відпустки має бути вказано період, коли саме планується надати відпустку.

Юридичний відділ ЦК Профспілки

ПРО ПРАВО НА ДОДАТКОВУ СОЦІАЛЬНУ ВІДПУСТКУ У 2019 РОЦІ

Як роз’яснили фахівці Держпраці, згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) додаткова відпустка на дітей тривалістю 10 календарних днів надається таким особам: жінці, яка працює та має двох або більше дітей віком до 15 років; жінці, яка має дитину з інвалідністю; жінці, яка усиновила дитину; матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи; одинокій матері; батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі, коли мати перебуває у лікувальному закладі тривалий час); особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи; одному з прийомних батьків Відпустка надається без урахування святкових і неробочих днів та залежить від віку дитини.

Стаття 19 Закону окреслює лише вік дітей для категорії «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років». Закон не визначає вік дитини з інвалідністю, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини в одинокої матері (батька). Тож у таких випадках діють загальні норми.

Відповідно до чинного законодавства України дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Відтак, наприклад, одинокій матері право на додаткову відпустку гарантується до досягнення її дитиною 18 років. Відпустка є соціальною і надається щорічно в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу або дати народження дитини (до чи після). Право на додаткову соціальну відпустку тривалістю 10 календарних днів залишається за працівником і в році досягнення дитиною граничного віку для надання такої відпустки.

З сайту //obkom.kharkov.ua