Освітня діяльність кафедри філософії

• Дисципліни, які викладаються на кафедрі філософії
• силабуси для аспірантів

Сучасна кафедра філософії ХНПУ імені Г.С.Сковороди забезпечує викладання філософії і дисциплін філософсько-гуманітарного циклу на усіх факультетах, із них – «Філософія», «Філософія освіти», «Сучасна комунікативна філософія», «Історія філософії», «Глобальні проблеми сучасності», «Філософія освіти у полі культури», «Філософські фундації та етичні орієнтири конструювання наукових проектів». На базі кафедри створена і функціонує комісія по прийому вступних іспитів з філософії до аспірантури та кандидатських екзаменів з філософії. При кафедрі функціонує аспірантура і докторантура зі спеціальності 033 – філософія.

Постійному підвищенню рівня філософської освіти у ХНПУ імені Г.С.Сковороди сприяє орієнтація кафедри на поєднання навчальної діяльності з науковими студіями, про що свідчить систематичне проведення науково-теоретичних семінарів і щорічної Міжнародної науково-практичної конференції „Освіта і доля нації”, публікації наукових праць викладачів кафедри – підручників, монографій, наукових статей; захист дисертацій докторантів і аспірантів кафедри.

Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, які використовуються на кафедрі

Основними формами роботи студентів в аудиторних умовах є: лекції, семінари, консультації (групові й індивідуальні), контрольні роботи, підготовка і написання творчих робіт або есе, іспит.

А) Основна форма навчального процесу – лекція.

Лекція повинна розкривати перед студентами найбільш важливі й суттєві проблеми, давати методичні вказівки і поради для підготовки до семінарських занять. Для того, щоб лекція не сприймалася абстрактно, студентам необхідно навчитися активно і уважно слухати лекцію, вести змістовні конспекти, в яких повинна бути вказана тема лекції, основні питання і рекомендована література, записані найбільш важливі визначення, цікаві приклади тощо. Якісний конспект з філософії надає велику допомогу в самостійній роботі студентів, їх підготовці до семінарів, співбесід, іспитів, заліків. Засвоєння конспекту полегшує розуміння нового матеріалу і скорочує час на вивчення основної та додаткової літератури.

Б) Найбільш активною формою самостійної роботи є семінар.

В) Однією з важливих форм контролю за самосійною роботою є співбесіда.

Завершальним етапом перевірки самостійної роботи студентів є написання творчих робіт, есе. Основними етапами підготовки до написання есе є:

• ретельно опрацювати питання, які виносяться на самостійне опрацювання;
• вибрати напрямок дослідження для написання творчої роботи;
• встановити відповідність обраної теми конкретній темі курсу для поглибленого вивчення рекомендованого списку обов’язкової та рекомендованої літератури;
• отримати індивідуальну консультацію з написання есе у викладача, який проводить семінарські заняття в групі;
• здати роботу в строки, встановлені викладачем.

Г) Завершальною формою самостійної роботи студентів екзамен.

Під час самостійної підготовки до екзамену студент повинен:

• уважно ознайомитися з програмою курсу і рекомендаціями викладачів;
• вивчити конспект лекцій і матеріал, що подається в учбовій літературі;
• перевірити наявність першоджерел, повторити їх зміст, а у випадку пропуску – доповнити конспект;
• виявити складні питання та уточнити їх на консультаціях;

Завершальним етапом екзамену є виставлення оцінки (див. «Шкала оцінювання засвоєння навчального матеріалу»). Студенти, які складають екзамен, мають відмінний за якістю рівень знань. Ці відмінності повинні бути відображеними в кількісних характеристиках за допомогою єдиних критеріїв оцінювання.

Вивчення літератури – є одним із найважливіших етапів роботи студентів. Починаючи роботу з літературою, необхідно, перш за все, встановити коло літературних джерел, що стосуються теми. Саме на цьому етапі й проявляються уміння та навички студентів шукати, знаходити, відбирати, систематизувати у величезному нагромадженні сучасної наукової інформації необхідні джерела та ідеї, що містяться в них. Основна задача студента полягає в тому, щоб знайти об’єктивно існуючу й реально доступну інформацію наукового характеру. Це – показник його освіченості та сумлінності.

При підготовці до написання творчих робіт чи есе слід використовувати наступну наукову літературу: монографії, наукові статті журналів, статті у збірниках наукових праць, матеріали «круглив столів» з питань науки тощо.

Для пошуку спеціальної наукової літератури слід застосовувати: предметні та систематичні каталоги бібліотек, бібліографічні вказівки, вказівки опублікованих в журналах статей і матеріалів. Слід мати на увазі, що інформація про деякі сфери філософського знання міститься в спеціальній «Бібліографії» (систематизованому переліку усієї виданої літератури за сферами науки чи за темами, розділами, питаннями, проблемами) за певний період часу. Інформацію можна отримати в бібліографів в учбових та наукових бібліотеках.

Типові помилки студентів – написання творчої роботи, есе та презентація ї викладачеві у вигляді суцільного авторського тексту, без звернення до наукових джерел, до думок вчених–гуманітаріїв, без цитування, без посилань та вказівок на науковий та філософський матеріал.

Самостійна робота студентів з філософії – це кропітка науково–дослідницька праця, яка полягає в пошуках, відборі, систематизації, вивченні й узагальнені значної кількості різноманітних першоджерел. Студент не лише повідомляє, але й аналізує літературу. 

Організація курсів кафедри філософії передбачає   обов’язкове систематичне  використання інтерактивних методів навчання: мозкового штурму, дискусії, взаємонавчання в малих групах, парах, тощо. Безумовно актуальними є також активні методи: бесіда, тестування, моделювання та розв’язування ситуацій, виконання творчих пізнавальних завдань, аналіз першоджерел. Передбачається вихід за межі аудиторного заняття шляхом реалізації проектної діяльності в індивідуально–груповій формі,  участі в наукових конференціях, публікації наукових статей та тез доповідей.

Пізнавальна діяльність студентів на заняттях  має включати: пошук, первинний аналіз філософської інформації; аналіз окремих положень філософських творів (першоджерел); формулювання і аргументацію студентом власної точки зору.

Об'єктом оцінювання  є не тільки конкретно–наукові знання і уміння, але й загальна навчальна компетентність студента, наприклад, уміння представити свою думку усно і письмово в різних формах, розв’язувати проблеми та ін., соціальна й комунікативна компетентність, що проявляються у різноманітних способах комунікації і взаємодії студентів між собою, з викладачем, загалом з людьми іншої (відмінної) світоглядної орієнтації. 

Оцінювання процесу та результатів навчання вимагає використання як традиційних методів (усне опитування, тестування), так і альтернативних (так зване оцінювання «участі в діяльності», самооцінювання, взаємооцінювання) в різних комбінаціях. Вибір методів оцінювання повинен здійснюється з урахуванням характеру об'єктів оцінювання: оцінюватися можуть як усні відповіді і письмові роботи, завдання на виявлення операційних умінь, моделювання життєвих ситуацій, так і участь учнів у дискусіях, науково–практичних конференціях, збір матеріалу з певної тематики (портфоліо), написання твору (есе), підготовка проекту і виконання його і т.п.

Критерії оцінювання знань

При оцінці знань студентів враховується:

• застосування системного підходу: вміння бачити місце питання, що розглядається, як в структурі теми, так і в структурі курсу в цілому;
• правильність та повнота розкриття питання, вміння чітко, логічно, систематизовано викласти матеріал;
• рівень осмислення навчального матеріалу, повнота розкриття змісту понять, характеру закономірних зв’язків та залежностей між явищами, які вони відображають, точність застосування наукових термінів;
• рівень виявлення аналітичних вмінь, вмінь обґрунтувати основні положення викладеного матеріалу, демонструючи навички наукового узагальнення проблеми та вміння зробити достатньо мотивовані висновки;
• вільне володіння матеріалом – мається на увазі як вміння зробити його повний або концентрований виклад так і вміння використовувати матеріал у новій навчальній ситуації, знання основних концепцій проблеми, яка розглядається, вміння мотивовано викласти власну точку зору;
• вміння бачити прикладний аспект (практичне застосування) знань, що висвітлюються;
• використання додаткової літератури;
• культура мовлення.